В Маріуполі окупанти відкрили музейну експозицію, присвячену Жданову – ідеологу масових репресій проти творчої інтелігенції України за часів СРСР
В окупованому Маріуполі відкрили музейну експозицію, присвячену уродженцю міста, радянському політичному діячу Андрію Жданову – ідеологу масових репресій проти творчої інтелігенції України за часів СРСР.
Про це повідомили місцеві проросійські медіа.
Фото з проросійських медіа“Для нас це знаково, бо в цій будівлі колись уже був його музей, але його за радянських часів перейменували, а експозицію вивезли. Тепер історична правда перемогла…” — заявив на відкритті керівник окупаційного муніципалітету Олег Моргун.
У музеї зараз три зали. У першому відтворений кабінет Жданова, другий присвячений його роботі в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Третій зал призначений для проведення конференцій, семінарів та тимчасових виставок. Там окупанти та їхні поплічники розмістили пропагандистські матеріали періоду війни РФ проти України: уламки снарядів, шеврони, квадрокоптери, світлини “звільненого” Маріуполя авторства російського фотографа, який активно підтримує агресивну політику РФ, Сергія Венявського.
На відкриття експозиції приїхав онук Жданова Андрій. Згодом він розповів пропагандистам, що у травні її розширять, але вже зараз “тут не пусті стіни”.
“Люди відчули, що це була велика особистість. Він був після війни фактично другою людиною в Радянському Союзі після Сталіна”, – сказав він.
Ідею створення музею Жданова у листопаді 2023 року підтримав російський диктатор Володимир Путін. У грудні того ж року він доручив уряду Санкт-Петербурга підготувати пропозиції щодо створення музею.
Нагадаємо, що Маріуполь упродовж 1948–1989 років мав ім’я Жданова — секретаря центрального комітету компартії СРСР, очільника ідеологічного відділу, провідника політики посилення ідеологічного тиску на суспільно-політичне і культурне життя України. Після чого місту повернули історичну назву.
Від його прізвища походить термін “жданівщина” — політика масових репресій проти творчої інтелігенції, нова ідеологічна кампанія в СРСР і в Україні з пошуками “ворогів народу”.
Метою цієї кампанії було посилення контролю над творчими процесами в галузі культури, боротьба з вільнодумством, інакомисленням, новаторством, заборона свободи творчості, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї тощо.
За часів “жданівщини”, у вересні 1947 року, відбувся пленум правління Спілки письменників України, де заявили про посилення боротьби проти “українського буржуазного націоналізму”. Зокрема, критиці піддали письменника-гумориста Остапа Вишню, який нещодавно повернувся зі сталінських таборів. Згодом почалося переслідування і звинувачення в націоналізмі письменників Івана Сенченка за повість “Його покоління”, Юрія Яновського за роман “Жива вода”, Максима Рильського за твори “Мандрівка в молодість” і “Київські октави”, Олександра Довженка за кіносценарій “Україна в огні” та інших.
Раніше ZMINA повідомляла про те, що в окупованому Мелітополі Запорізької області заявили про плани встановити пам’ятник російським пропагандистам, які працюють на виправдання злочинів Кремля проти України та поширюють викривлену інформацію про російсько-українську війну.
