Укриття залишаються одним з найбільших викликів: у громадах оцінили рівень безбар’єрності

Безбар’єрність у громадах України залишається на низькому рівні. Найбільшими проблемами є фізична доступність укриттів, відсутність адаптованого транспорту та облаштованих робочих місць для людей з інвалідністю. 

Про це йдеться у дослідженні громадської спілки “Ліга сильних”.

Фото: Олександр Ковтунов, голова Дарницької РДА в Києві

“Ліга сильних” провела дослідження, щоб оцінити фізичну, інформаційну, освітню та економічну доступність у громадах. В опитуванні взяли участь 49 представників органів місцевого самоврядування з різних областей України. Респонденти оцінили середній рівень безбар’єрності громад у 2,55 бала з 5. Зокрема, майже половина учасників опитування поставили своїм громадам 1 або 2 бали. Водночас ніхто не зазначив оцінку “5”.

“Результати дослідження показують: безбар’єрність уже присутня у стратегіях багатьох громад, але поки що не стала системною практикою. Громади часто мають цілі, проте не мають достатнього фінансування, фахівців, повноважень і даних, щоб ці цілі реалізовувати”, – зазначила виконавча директорка “Ліги сильних” Дар’я Кукуріка.

Найкращі показники безбар’єрності – в освітній сфері. У 87% громадах забезпечується інклюзивне навчання.  Інклюзивно-ресурсні центри працюють у 66,7% громад. Проте економічна безбар’єрність залишається слабкою. Лише 22,9% громад системно створюють умови для працівників з інвалідністю. У 31,2% робочі місця мають бар’єри.

Особливо гострою є проблема фізичної доступності укриттів, йдеться у дослідженні. 49% респондентів оцінюють її як низьку. Ще 8,2% назвали доступність критичною, це означає, що укриття фізично недоступні. Лише 8,2% учасників опитування оцінили доступність укриттів в їхній громаді як високу. Лише 21,7% громад мають повністю пристосовані укриття у закладах освіти.

Головні фізичні бар’єри – відсутність адаптованого транспорту для евакуації та внутрішніх перевезень (66,7% відповідей),  відсутність або пошкодження звукових світлофорів і тактильної плитки (48,9%), а також зруйновані внаслідок обстрілів дороги й тротуари – 46,7%.

У 81,2% громад діє стандартна система оповіщення, яка обмежується сиреною і не враховує потреб людей із порушеннями слуху та зору. Спеціальних каналів зв’язку для людей із порушеннями слуху немає у 63,8% громад. У 47,9% комунальних установ не використовуються асистивні технології, а у 46,8% громад співробітники спілкуються з людьми із сенсорними порушеннями здебільшого інтуїтивно.

Цифрова доступність також залишається низькою: високу доступність сайту громади відзначили лише 12,5% респондентів. Повністю самостійно отримати послугу через цифрові інструменти люди з інвалідністю можуть лише у 14,9% громад. У 29,8% громад послуги надаються виключно офлайн, зазначили у “Лізі сильних”.

Лише чверть громад мають повну інформацію про кількість людей з інвалідністю, а щодо маломобільних груп населення – лише 20,4%. 93,8% респондентів вважають додаткове навчання необхідним, з них 64,6% — критично важливим. 65,3% наголошують, що знання у сфері безбар’єрності потребують постійного оновлення.

Раніше ZMINA писала, що в Україні 10 громад почали розробляти безбар’єрні маршрути в містах. Міські простори будуть перебудовувати, щоб вони стали зручними для всіх.

Чому безбар’єрність є найкращою інвестицією в розвиток держави, читайте в колонці комунікаційної менеджерки організації Fight For Right Ірини Довгаль.