У Києві відкрили виставку про український правозахисний рух до 50-річчя Української Гельсінської групи

У Києві відкрили тематичну вуличну виставку “В’язні сумління. Український правозахисний рух 1970–80-их років”, присвячену 50-річчю створення Української Гельсінської групи (УГГ). Експозиція розповідає про українських правозахисників і дисидентів, які протистояли комуністичному тоталітарному режиму та документували порушення прав людини в Радянському Союзі.

Про це повідомляє ZMINA з відкриття виставки. 

Вулична виставка “В’язні сумління. Український правозахисний рух 1970–80-их років”, присвячена 50-річчю створення Української Гельсінської групи (УГГ). Фото: Людмила Тягнирядно

У заході взяли участь члени Української Гельсінської групи Мирослав Маринович і Йосип Зісельс, заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак, авторка виставки Олена Луценська, а також інші представники правозахисного руху.

Як зазначив Володимир Тиліщак, 9 листопада 1976 року в Москві поет і правозахисник Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської групи. Це була перша в Україні легальна правозахисна організація, яка відкрито кинула виклик радянській репресивній системі.

Її учасники взяли на себе зобов’язання повідомляти демократичному світові про політичні переслідування, несправедливі арешти та порушення прав людини в СРСР. За цю діяльність члени групи зазнавали арештів, ув’язнення, заслання та каральної психіатрії.

Мирослав Маринович, один із десяти засновників УГГ. Фото: Людмила Тягнирядно

Мирослав Маринович, один із десяти засновників УГГ, пригадав, що, погоджуючись долучитися до організації, розумів: це рішення може коштувати йому свободи. На той час йому було 27 років.

“Ми йшли після цього і розуміли, що все наше життя змінилося. Бо якщо ми скажемо: ні, ми не прийдемо, ми боїмося, — то треба собі сказати, що ти людина зі зігнутою спиною”, — розповів він.

За словами Мариновича, учасники групи мали різні біографії, але їх об’єднала спільна позиція. Через переслідування та ув’язнення вони не могли регулярно збиратися разом, проте продовжували діяльність, передаючи документи та інформацію про порушення прав людини на захід.

Вулична виставка “В’язні сумління. Український правозахисний рух 1970–80-их років”, присвячена 50-річчю створення Української Гельсінської групи (УГГ). Фото: Людмила Тягнирядно

Йосип Зісельс, який долучився до групи пізніше, розповів, що після арештів першого складу правозахисників для нього та його однодумців було принципово важливо забезпечити безперервність роботи організації. Навесні 1978 року він разом із друзями регулярно приходив до Оксани Мешко, яка на той час залишалася на волі, щоб долучитися до групи.

Зісельс наголосив, що сукупно члени Української Гельсінської групи провели понад 550 років у таборах, засланні та каральних психіатричних лікарнях. Із них 170 років припадають лише на покарання за участь у групі.

Він також зауважив, що УГГ була важливою не тільки для українського визвольного руху, а й для міжнародного розуміння України. Правозахисники збирали інформацію про радянські репресії та передавали її на Захід, руйнуючи створений радянською пропагандою образ СРСР як демократичної держави та країни добробуту.

Вулична виставка “В’язні сумління. Український правозахисний рух 1970–80-их років”, присвячена 50-річчю створення Української Гельсінської групи (УГГ). Фото: Людмила Тягнирядно

За словами Зісельса, група об’єднала людей різного етнічного походження, зокрема українців, євреїв і росіян. Саме визначення УГГ як правозахисної організації допомогло вписати український визвольний рух у загальносвітову боротьбу за права людини, свободу та незалежність.

Виставка складається з 20 стендів, на яких представлені біографії та історії кількох десятків учасників правозахисного руху. Її створив Музей шістдесятництва за підтримки Українського інституту національної пам’яті.

Авторка виставки Олена Луценська розповіла, що під час підготовки експозиції команда працювала з великим архівом фотографій, документів, книжок і меморіальних речей, зібраних шістдесятниками. Одним із важливих джерел стали списки членів Української Гельсінської групи, які уклав Василь Овсієнко, систематизувавши їх за алфавітом і порядком вступу до організації.

За її словами, загалом до групи в різні роки долучилася 41 людина, ще шестеро приєдналися у 1987 році. Крім того, існувало закордонне представництво та неоголошені члени. Тому одним із найскладніших завдань стало представити на виставці якомога більше учасників і водночас надати хоча б основну інформацію про кожного.

Учасники заходу наголосили, що діяльність Української Гельсінської групи стала одним із важливих етапів української визвольної боротьби, а її спадщина має значення і для сучасної України, яка продовжує протистояти російській агресії.