Темпи ліквідації інтернатних закладів суттєво випереджають створення альтернатив для дітей – тіньовий звіт для ЄС
В Україні триває реформа деінституалізації, яка передбачає реформування інтернатів для дітей, але прогрес незначний. Скорочення закладів відбувається швидше, ніж створення альтернативних форм для дітей, зменшується кількість прийомних сімей.
Про це йдеться в новому тіньовому звіті з виконання рекомендацій Єврокомісії в межах кластера “Основи вступу до ЄС”, який підготувала коаліція громадських організацій за участі Центру прав людини ZMINA.
Фото: ілюстративне PixabayРеформа деінституалізації визначена одним з основних напрямів державної політики у сфері захисту прав дитини. Хоча курс на скорочення інституційного догляду та розвиток сімейних форм виховання збережено, темпи закриття або трансформації закладів суттєво випереджають створення якісних альтернатив для дітей. Це пов’язано з браком фінансування реформи та обмеженими інвестиціями в розвиток соціальних послуг у громадах, зазначається в тіньовому звіті.
“Це особливо гостро проявляється в трансформації будинків дитини. Їхня реорганізація в центри медичної реабілітації та паліативної допомоги й центри соціальної підтримки сімей фактично звузила доступ до інституційного догляду для дітей раннього віку без складних медичних показань”, – звернули увагу експерти.
Оскільки альтернативні форми догляду для цієї категорії розвинені не досить, значна частина дітей місяцями перебуває в лікарнях, що не пристосовані до тривалого проживання, без стабільного догляду та індивідуальної уваги. Така практика фактично заміщує одну форму інституційного догляду іншою – менш регульованою і більш ризикованою, йдеться у звіті. Наразі таких дітей майже 300.
Кількість прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) зменшується (4076 у 2024 році та 4033 – у 2025-му). Це пов’язано з недостатнім фінансуванням, затримками виплат упродовж останнього року та відсутністю якісного соціального супроводу. Кількість патронатних сімей зростає, проте їх не досить.
Соціальні служби в громадах продовжують працювати в умовах значного перевантаження та обмежених ресурсів, це ускладнює якісний супровід сімей і вчасне виявлення дітей у складних життєвих обставинах.
У багатьох громадах соціальні служби не укомплектовані, тому неможливо повноцінно охопити всі сім’ї, які потребують підтримки. Соціальні працівники змушені працювати з найкритичнішими випадками, водночас значна частина дітей залишається поза увагою системи.
“За таких умов посилюється явище “прихованого сирітства”, коли діти фактично позбавлені належного піклування, але не отримують відповідного статусу. Частково це є також наслідком свідомого уникнення фіксації випадків, щоб не погіршувати статистичні показники реформи деінституалізації та не створювати зобов’язань, які громада не здатна виконати”, – зазначається у звіті.
Значною підтримкою для соціальної сфери є діяльність громадських організацій, які часто беруть на себе функції соціальних служб із супроводу сімей у складних життєвих обставинах, надання їм послуг і підтримки сімейних форм виховання в громадах.
У тіньовому звіті відзначено позитивні зміни за рік у сфері захисту прав дітей:
- впровадження Європейської гарантії для дітей в Україні на період до 2030 року як посилення системи захисту прав дитини та наближення соціальної політики до стандартів Євросоюзу;
- створення Національної ради з питань гарантування прав дитини – постійного органу, який координуватиме державну політику у сфері дитинства;
- ухвалення Закону “Про наставництво”, який запроваджує наставництво як соціальну послугу та розширює доступ до неї для ширшого кола дітей і молоді в складних життєвих обставинах.
Правозахисники також звернули увагу на ризики, закладені в проєкті нового Цивільного кодексу України (законопроєкт № 15150). Зокрема, кодекс не досить послідовно визнає дитину самостійним суб’єктом права та містить слабкі гарантії врахування її думки. Також закон про обов’язкову евакуацію (№ 4779-IX) фактично припускає можливість розлучення дітей з батьками та створює ризик їхньої подальшої інституалізації.
У 2024 році була ухвалена Стратегія забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки. Цей документ передбачає, що до 2028 року в сім’ях виховуватимуться 95% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а кількість дітей в інтернатних закладах зменшиться на 30%. Реформа деінституалізації є одним із зобов’язань України під час вступу до ЄС.
Прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу в Україні стикаються з низкою проблем – від фінансових труднощів до відсутності соціального супроводу в громадах. Українська мережа за права дитини напрацювала рішення, як підтримати сімейні форми виховання, і передала їх Верховній Раді.
