Заходи з безбар’єрності в Україні не завжди враховують потреби людей з порушенням зору – експерти
В Україні створюються безбар‘єрні простори, проте нерідко без урахування потреб окремих груп людей з інвалідністю. Зокрема, незрячі люди стикаються з низкою перешкод у пересуванні містом.
Про це йшлося під час круглого столу “Безбар’єрність: державна й регіональна політика, перспективи і реальність”, який 9 квітня провів комітет з питань охорони здоров’я та соціальної політики Громадської ради при КМДА, передає ZMINA.
Фото: ілюстративне facebook.com / vgoiutosНа зустрічі експерти обговорили питання, що стосувалися стану втілення національної стратегії “План заходів на 2025–2026 роки з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року”. Зокрема, йшлося про створення безбар’єрного простору для людей з порушеннями зору в Києві.
“План заходів на 2025–2026 роки передбачає можливість внесення змін до державних будівельних норм, і ми з вами маємо їх напрацювати”, – сказав представник комітету Громадської ради Олександр Лисенко.
Експерт громадської спілки “Ліга сильних” Володимир Висоцький, який є членом робочої групи з розроблення змін до державних будівельних норм (ДБН), проінформував, що з 1 травня 2025 року набуває чинності Зміна № 2 до ДБН “Інклюзивність будівель і споруд”.
“До цієї зміни є багато питань, бо її ухвалили трохи поспіхом. Працюємо зараз із міністерством, щоб це виправити. Буде і третя зміна готуватися, бо норми недосконалі”, – зазначив він.
Володимир Висоцький розповів, що окремі ДБН із житлових будинків є дуже застарілими, проте зміни до цих норм планують внести цього року:
“Облаштування житла – це великий челендж, наші будинки не розраховані на доступність взагалі. Є різні рішення, але вони індивідуальні, як, наприклад, встановлення зовнішніх ліфтів”.
Він запропонував, щоб для Києва був розроблений власний кодекс безбар’єрності, який буде ґрунтуватися на ДБН і відповідати національним стандартам, але враховуватиме специфіку рельєфу міста, забудови, планування вулично-дорожніх мереж. Так було зроблено у великих містах світу.
Заступник голови ГО “Українське товариство сліпих” (УТОС) Михайло Новосецький додав, що дуже важливо дотримуватися тих стандартів, які напрацьовані в Європі та світі. Зокрема, забезпечення тактильної доступності за допомогою спеціальних доріжок.
“У Києві проживають кілька тисяч осіб слабозорих і незрячих. Тактильно-скеровувальна доріжка для нас украй важлива. Тактильна доріжка відчувається підошвами ніг, і нам дуже важливо, щоб вона вела до певного об’єкта, куди людина прямує”, – сказав Михайло Новосецький.
Він навів приклад, що на станції метро “Шулявська” після спуску з ескалатора перша тактильна доріжка праворуч веде на платформу до місця між вагонами, а не до ділянки, де відкриваються двері потяга.
Представник УТОС звернув увагу, що в Києві є потреба зробити тактильну доступність від вокзалу до метро. Проте такі заходи наразі лише плануються.
“Крім цього, нас цікавлять під’їзди автобусів, тролейбусів, трамваїв. Бо це питання безпеки для слабозорих та незрячих людей. Ми скільки разів уже зверталися, що треба, щоб автобус під’їжджав до зупинки, а не проїжджав 20 метрів уперед чи не доїжджав. Такі речі треба обговорювати, доки не буде зроблено”, – наголосив Михайло Новосецький.
Під час обговорення експерти закликали відмовитися від формалізму в підході до безбар’єрності й створювати умови, щоб люди з інвалідністю могли почуватися так само, як ті, у кого її немає.
Раніше ZMINA писала, що в Україні 10 громад почали розробляти безбар’єрні маршрути в містах. Міські простори будуть перебудовувати, щоб вони стали зручними для всіх. До першого пілотного проєкту з розроблення безбар’єрних маршрутів долучилися Дніпро, Тернопіль, Рівне, Славутич, розповіла радниця – уповноважена з питань безбар’єрності президента України Тетяна Ломакіна.
Також ZMINA зібрала історії, поради та потреби українців, яким потрібна безбар’єрність.
