Староста села Нові Боровичі зупинив російську колону, кинувши під бензовоз борону. Невдовзі його викрали, родина досі не знає, де він

Старосту села Нові Боровичі Чернігівської області Анатолія Сірого росіяни викрали 29 березня 2022 року. Представники ФСБ увірвалися до його кабінету, провели там обшук, вилучили комп’ютерну техніку, обладнання, документи та гроші. Самого посадовця під час затримання побили, зав’язали очі та одягли на руки кайданки. Після того як окупанти провели ще один обшук удома в старости, його посадили до машини та вивезли в невідомому напрямку. Місце перебування Анатолія Сірого досі невідоме, він вважається безвісти зниклим.  

Про це розповіла дружина Анатолія Сірого Олена під час пресконференції “Атака на місцеве самоврядування”, передає кореспондент видання ZMINA.

Анатолій Сірий

“О п’ятій ранку 24 лютого ми вже чули стрілянину на кордоні, тому мій чоловік одразу пішов до сільради. Звичайно, комунікації з владою майже не було, бо всі виїхали. Ніхто не знав, що робити та як себе поводити. Анатолій діяв на свій страх і ризик, тому що місцева влада ніяк не зарадила”, – розповіла жінка.

Вона пригадала, як її чоловік розв’язував усі нагальні на той час питання в селі: брак готівки, проблема з їжею, нестача ліків, організація поховань. Наприклад, для того, щоб дістати труну, треба було їхати через блокпост росіян. А тут усе залежало від того, який був настрій в окупантів.

За словами Олени Сірої, 28 лютого мешканці іншого села, з якими в них була розроблена своя система попереджень, повідомили їм про небезпеку. Тоді до села прямувала колона російської техніки. Анатолій одразу мобілізував односельців, щоб заблокувати стовбурами дерев обидві дороги, які вели до села. Коли військова техніка під’їхала до Нових Боровичів, люди загородили їй дорогу.

“Я з вікна другого поверху свого будинку бачу, як мій чоловік чіпляється за бронетранспортер, який ледь не накрутив його на колесо. Однак рашисти змогли проїхати далі, тоді Анатолій зміг їх зупинити, кинувши під бензовоз борону. Водій втратив керування, зніс паркан та заїхав на територію школи”, – розповіла жінка.

За її словами, частина техніки поїхала далі й заблукала, оскільки Сірий познімав усі вказівні знаки. Колона почала блукати селом, поки чоловік не поїхав до них на перемовини. Посадовець їм тоді сказав: “Повертайтеся назад. Вам немає чого тут робити. Це не ваша земля, тому ви не маєте тут бути”. Чоловікові вдалося їх переконати, і колона поїхала до села Сеньківка, яке розташоване на російсько-білорусько-українському кордоні.

29 березня, як пригадує Олена Сіра, до села заїхав джип з росіянами, які шукали старосту. Чоловіки з блокпоста, які охороняли в’їзд, зателефонували старості й сказали: “Анатолію, ховайтеся, за вами їдуть”. Однак посадовець відмовився ховатись і сказав своєму другу, з яким він того дня був, щоб той відвіз його на роботу.

“Друг запропонував Анатолію вивезти його за межі села, але він не захотів. Коли чоловік уже сидів за своїм робочим столом, сім-вісім ефесбівців з ноги відчинили двері, частина з них у балаклавах, а частина ні. Вони поводили себе дуже зухвало та цинічно. Росіяни прямо там почали його бити, його ж курткою йому зав’язали очі, позаду зав’язали руки”, – каже Олена Сіра.

За її словами, Анатолій викладав у школі дисципліну “Захист України”, тож, коли росіяни знайшли навчальні міни, вони спитали: “Отже, ти зброю ховаєш?” Після цього старосту повели до його дому, де теж влаштували обшук. Молодшому сину посадовця представники ФСБ приставили дуло автомата до скроні й запитували в нього, де батько ховає зброю. Переривши весь будинок, росіяни забрали із собою документи, гроші та телефон.

“Рашисти посадили його в машину та вивезли в невідомому напрямку. Де він зараз, я не знаю. Російська сторона не підтверджує, що він у них”, – сказала дружина.

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу es@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для документування і подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.