Постраждалі від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, можуть не усвідомлювати цього – ексбранка Ольга Черняк
Українці, які пережили незаконне ув’язнення в РФ або на окупованих територіях російський, не завжди усвідомлюють, що катування, яких вони зазнали, належать до сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). Саме тому про це важливо говорити постійно, адже люди можуть не розуміти, що саме пережили, та не усвідомлювати, до якої категорії постраждалих належать.
Про це в інтерв’ю “Громадському радіо” розповіла колишня бранка та членкиня громадської організації “SEMA Україна” Ольга Черняк.
Ольга Черняк. Фото: ZMINA“Поки особисто не познайомилася з Іриною Довгань (голова ГО “SEMA Україна” – Ред.), я не знала, що те, що зі мною відбувалося в полоні, підпадає під визначення СНПК. Тому про це необхідно говорити та проводити просвітницькі сесії з роз’ясненням. Це зовсім різні правові та життєві ситуації, і про це треба говорити“, – зазначила членкиня “SEMA Україна”.
Вона також зауважила, що важливо розрізняти СНПК і гендерно зумовлене насильство (ГЗН). Адже зараз, за її словами, деякі громадські організації, які раніше працювали з випадками ГЗН, почали додавати СНПК до своєї діяльності, не враховуючи відмінностей між цими видами насильства.
“При ГЗН людина має змогу звернутися до поліції та отримати захист, адже це відбувається на підконтрольній території України, навіть в умовах воєнного стану. Натомість СНПК трапляється тоді, коли людина перебуває в окупації чи в неволі. У такій ситуації вона позбавлена можливості кудись поскаржитися чи притягнути до відповідальності кривдника, який вчинив щодо неї сексуальне насильство“, – пояснила Черняк.
Ольга Черняк пояснила, що до сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, належать не лише зґвалтування. Серед його проявів – застосування електроструму до геніталій або анального отвору, побиття в ділянці геніталій, погрози зґвалтуванням, примусове роздягання та проведення сторонніми предметами по тілу. До СНПК також належить примус спостерігати за зґвалтуванням або насильством щодо інших людей, якщо постраждалому погрожують вчинити те саме щодо нього.
Ользі допомогла подолати сором Ірина Довгань, з якою вона познайомилась під час зустрічі ГО “Нумо, сестри!”. Відтоді жінка почала розповідати про пережите в незаконному ув’язненні. Водночас звільнена бранка почала боротися за сина, який залишався в окупації під забороною виїзду, і якого росіяни використовували для шантажу її родини.
Нині жінка допомагає постраждалим у Херсоні, зокрема з відновленням документів, розв’язанням нагальних проблем і пошуком реабілітації.
Активістка також розповіла, що організація та коаліція трьох громадських об’єднань – “SEMA Україна”, “Alumni” та “29 грудня” – допомагають людям, які пережили російську неволю.
Цього року організації проводили інформаційні сесії у Херсонській, Запорізькій та Харківській областях для представників правоохоронних органів. Поліцейським і прокурорам пояснювали, які дії належать до СНПК, а також навчали правильно опитувати постраждалих, щоб не травмувати їх повторно.
З 2019 року громадську організацію очолює звільнена з російської неволі Ірина Довгань. До об’єднання приєднуються жінки, які зазнали зґвалтувань та інших форм насильства на окупованих територіях. У 2019–2022 роках до організації долучалися переважно жінки з Донеччини та Луганщини. Після початку повномасштабного вторгнення до них приєдналися постраждалі із Запорізької, Харківської та Херсонської областей.
Нагадаємо, від початку повномасштабного російського вторгнення представники ООН із прав людини задокументували понад тисячу випадків сексуального насильства щодо військовополонених і цивільних бранців. Переважно такі дії чинили представники російської влади, зокрема військовослужбовці, тюремники та спецслужбовці.
У доповіді міститься аналіз даних, тенденцій і закономірностей сексуального насильства, пов’язаного з повномасштабним збройним нападом Росії на Україну. Вона ґрунтується на висновках Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) за період із 24 лютого 2022 до 31 липня 2026 року.
Упродовж звітного періоду представники ООН із прав людини задокументували 1004 випадки сексуального насильства, скоєного як під час утримання, так і поза місцями несвободи. Його використовували як спосіб катування та жорстокого поводження з військовополоненими й цивільними. Ці дані не охоплюють усіх випадків СНПК, оскільки в Україні про них повідомляють не завжди.
Фото: Мінсоцполітика.
