Правозахисники збирають докази на причетних до ненадання меддопомоги політв’язням, щоб ніхто не уникнув покарання

Ірина Седова. Джерело: Центр прав людини ZMINA

Вона закликала українську владу не чекати на закінчення війни, а вже зараз ретельно розслідувати кожен випадок ненадання медичної допомоги й збирати докази на всіх причетних до цього. Правозахисники готові допомагати в цьому і вже допомагають, сказала Седова.

“Ми документуємо всі порушення, разом зі ZMINA працюємо над тим, щоб скласти повний перелік усіх причетних до переслідування політв’язнів. Його ми передамо в прокуратуру”, – сказала вона.

Правозахисниця наголосила на тому, що треба докласти всіх можливих зусиль, щоб притягнути винних до відповідальності, щоб усі вони потрапили до міжнародних санкційних списків.

“Зараз ці люди мімікрують, звільняються з кримських закладів позбавлення волі, де вони вчиняли ці злочини. Переїздять до Росії, до Москви, працюють в інших установах. Але ми все одно це все документуємо і робитимемо так, щоб жоден злочинець не зник, щоб уникнути відповідальності”, – сказала Седова.

Попри те що деякі керівники медичних санітарних частин федеральної служби забезпечення виконання покарань РФ кажуть, що вони медики, вони всі в погонах. Це майори, полковники внутрішньої служби, які керують цими закладами медичними частинами, уточнила правозахисниця. Тобто вони мають повну інформацію про стан здоров’я в’язнів, про те, якої допомоги ті потребують, але навмисно роблять так, щоб людей не лікували.

За переслідування кожного політв’язня відповідає не одна людина, а кілька десятків: не тільки представники ФСБ, які фальшують кримінальні справи, а й прокурори, які бездіють, тому що в цих випадках бездіяльність – це теж злочин.

Також сюди входять представники російського омбудсмена або так званого кримського. Вони приходять до місць несвободи начебто з моніторингом після скарг родичів політв’язнів, і просто заплющують очі на кричущі порушення.

Сюди ж входять прокурори, які відвідують всі судові засідання й прекрасно знають з самого початку про всі порушення, але не реагують на них, судді різноманітних інстанцій, які бачать, що людина з інвалідністю, хвора, що їй не надається допомога, але нічого не роблять.

“Все це інструменти тортур, інструменти переслідування, це злочинна бездіяльність”, – переконана Седова.

Якщо в місцях несвободи все ж таки проводять обстеження, медпрацівники навіть не підходять до в’язнів. Так було, наприклад, з кримськотатарським активістом Джемілем Гафаровим. Чоловіка привезли до лікарні лише після того, як адвокат домагався цього кілька місяців через російські суди. Під час огляду його прикували кайданками до ліжка, а лікарка до нього не підійшла, сказавши, що він “терорист”, тому вона його боїться й тому розмовлятиме на відстані.

На початку лютого 2023 року він помер у Новочеркаському СІЗО Ростовської області. Йому було 60 років. Він був засуджений за звинуваченням у причетності до діяльності “Хізб ут-Тахрір”.

Гафаров ще до незаконного ув’язнення, у 2017 році, переніс інфаркт міокарда, а невдовзі йому діагностували хронічну ниркову недостатність із порушенням фільтрації нирок. У листопаді 2022 року Гафаров переніс серцевий напад. За його словами, адміністрація СІЗО відмовляла йому в медичній допомозі. Про те, що утримання в СІЗО небезпечне для життя чоловіка, неодноразово казали його адвокати.

Політв’язня мали етапувати до однієї з російських колоній. Він дуже переживав, чи виживе на етапі, але не дожив навіть до цього. За час ув’язнення здоров’я чоловіка погіршилося: з третьої групи інвалідності він перейшов на другу. Зараз його адвокат домагається відкриття кримінального провадження проти співробітників СІЗО Ростовської області.

Також на початку лютого нинішнього року в колонії №5 міста Новотроїцька Оренбурзької області помер 61-річний українець Костянтин Ширінг. Він відбував незаконне 12-річне покарання за звинуваченням у “шпигунстві”.

Чоловік потребував операції на серці, неодноразово звертався по меддопомогу, але так її й не отримав.

Ширінг прибув до колонії в Оренбурзькій області Росії 1 червня 2022 року. Його етапування тривало понад два місяці. За словами чоловіка, складні умови позначилися на стані його здоров’я, до якого всім було байдуже. Він розповідав захисту, що в нього відібрали абсолютно всі ліки й навіть тонометр.