На краматорському напрямку від удару російського дрона загинула командирка взводу БпЛА Ярина Ніштук

8 жовтня на краматорському напрямку внаслідок удару російського FPV-дрона загинула військовослужбовиця зі Львова Ярина Ніштук. Вона понад два роки захищала Україну та командувала взводом ударних безпілотних авіаційних комплексів. Після початку повномасштабного вторгнення дівчина прагнула долучитися до війська, однак спочатку їй відмовляли через невеликий зріст і вагу.

Про загибель захисниці повідомила її подруга та однокласниця Вікторія Панчук. Інформацію також підтвердили у Львівському національному університеті імені Івана Франка, де навчалася Ярина.

Ярина Ніштук. Фото із соцмереж

Військова обіймала посаду командирки другого взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів другої роти першого батальйону БпЛА військової частини А5175. Серед побратимів і посестер її знали за позивними Явір та Ніштяк.

Ярина закінчила львівський ліцей “Оріяна” у 2019 році. Згодом навчалася на біологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, де у 2019–2023 роках здобувала бакалаврську освіту за спеціальністю “Біологія”.

За інформацією університету, вона регулярно входила до рейтингу найкращих студентів факультету. Також захоплювалася наукою та допомагала зацікавлювати нею школярів. Зокрема, у червні 2022 року разом з іншими студентами проводила наукові майстер-класи для старшокласників у межах літнього STEAM-табору Lviv Open Lab, брала участь у наукових фестивалях.

Подруга Ярини Вікторія Панчук згадує, що вони разом навчалися в школі, сиділи за однією партою та дружили багато років. За її словами, Ярина швидко опановувала нові знання й навички, цікавилася біологією, генетикою, іноземними мовами та технікою. Особливо любила гори й активний відпочинок.

Вікторія також розповіла, що Ярина ще задовго до повномасштабної війни принципово спілкувалась українською та заохочувала до цього інших.

Після початку повномасштабного російського вторгнення дівчина вирішила долучитися до оборони країни. Однак, за словами подруги, спочатку її не хотіли брати до війська через зріст близько 150 сантиметрів і вагу 40 кілограмів.

Тоді Ярина почала інтенсивно тренуватися: двічі на день відвідувала спортзал, займалася силовими вправами та кардіотренуваннями. Паралельно проходила спеціалізовані курси, зокрема з тактичної медицини, опановувала керування безпілотниками та наземними роботизованими комплексами.

Понад два роки тому вона вирушила на схід України як волонтерка. Спочатку планувала залишитися там лише на тиждень, щоб допомогти військовим і познайомитися з командою. Однак згодом долучилася до підрозділу й залишилася служити.

За цей час Ярина стала командиркою взводу ударних безпілотників.

Вікторія розповіла, що приблизно пів року тому відвідувала подругу на сході України. Там вона побачила, як до Ярини ставилися побратими й посестри: прислухалися до її думки, поважали та зверталися по допомогу в ухваленні рішень.

За словами подруги, Ярина змогла стати командиркою, якій довіряли військові, хоча спочатку її навіть не хотіли брати на службу через фізичні параметри, – дівчина важила 40 кілограмів та була трохи вищою за 150 сантиметрів.

Вікторія згадує захисницю як життєрадісну, наполегливу та небайдужу людину, яка любила подорожі, гори, тварин і завжди прагнула навчитися чогось нового.

У ліцеї “Оріяна” та Львівському національному університеті імені Івана Франка висловили співчуття рідним, друзям і побратимам загиблої.

Дату, час і місце прощання із захисницею повідомлять додатково.

Нагадаємо, що 11 лютого 2026 року поблизу села Магдалинівка на Запоріжжі загинула 24-річна військовослужбовиця Лілія Гекендорф із позивним Суєтолог. Вона служила операторкою безпілотників у 128 окремій важкій механізованій бригаді “Дике поле”.

Лілія долучилася до ЗСУ в жовтні 2024 року, після того як її брат зник безвісти. Вона пройшла базову військову підготовку, навчилася керувати дронами та виконувала бойові завдання.

Того ж місяця на запорізькому напрямку внаслідок російського удару безпілотника загинули дві військовослужбовиці з позивними Кара та Лайза.

За словами їхнього командира Сергія Волкова, захисниці разом виконували бойові завдання, евакуйовували поранених та допомагали підрозділам на передовій. Лайза підписала контракт із ЗСУ у 18 років, а Кара до служби пережила російську окупацію Херсонщини, фільтрацію та знущання.