Кількість людей з інвалідністю, які живуть у спеціальних установах в Україні, невідома – ООН
Станом на 2020 рік в Україні невідома точна кількість осіб з інвалідністю, які живуть у спеціалізованих установах. Два роки тому в таких установах перебували 41 тис. дорослих і 6 тис. дітей.
Про це свідчать дані інформаційної записки Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні щодо впливу пандемії COVID-19 на людей з інвалідністю в Україні.
Монітори, які проводили опитування людей з інвалідністю та працівників установ та організацій, що опікуються проблемами цієї верстви населення, зазначили, що занепокоєні становищем підопічних спеціалізованих установ. У липні поточного року в Україні налічили 282 установи, зокрема будинки-інтернати для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, психоневрологічні інтернати, дитячі будинки-інтернати та інші аналогічні заклади.
Також певна кількість осіб з інвалідністю живе в психіатричних лікарнях, де їм надають первинний соціальний догляд, тому що досі не існує служб, які підтримували б їх у житті в спільноті.
Станом на серпень 2020 року, за даними Міністерства соціальної політики, серед клієнтів і працівників держзакладів зафіксували 1385 підтверджених випадків коронавірусу, а також 13 смертельних і 248 активних випадків інфікування.
“Установи тривалого догляду для осіб з інвалідністю не підготовлені належним чином ані до охорони здоров’я їхніх мешканців, ані до пом’якшення негативного впливу деяких із продовжених обмежень у зв’язку з COVID-19, наприклад заборони відвідувань”, – висловили занепокоєння в Моніторингової місії.
Автори звіту наголошують, що через заборону відвідувань, яка з березня досі діє в деяких регіонах, люди з інвалідністю, що живуть в інтернатних закладах, страждають від соціальної ізоляції. У деяких установах, як розповіли монітори, мешканці не можуть спілкуватися зі своїми родичами, адже подекуди в них немає інтернету та телефонного зв’язку.
Потерпають від пандемії й ті люди з інвалідністю, які потребують абілітаційних та реабілітаційних послуг. Реабілітаційні центри припинили свою роботу на перші три місяці карантину, але в травні, коли уряд переглянув карантинні заходи, він не врегулював діяльності цих закладів і поклав відповідальність за їхнє відкриття на обласні та місцеві органі влади.
“У багатьох містах і областях державні та керовані НУО реабілітаційні центри залишалися зачиненими все літо, наприклад у Києві, Харківській області, Краматорську та Покровську Донецької області. Місцева чи обласна влада не дозволила їх відкрити”, – розповіли експерти.
Нагадаємо, що під час пандемії через низьку зайнятість люди з інвалідністю в Україні можуть розраховувати тільки на державну підтримку, розмір якої є меншим за прожитковий мінімум. Фактично понад 1,4 млн українців, для яких пенсія з інвалідності є основним джерелом доходу, живуть у бідності.
Поширення коронавірусу та карантин суттєво вплинули на життя всього населення. Коронавірус вплинув і на роботу громадських організацій, які опікуються вразливими верствами населення, а тому ще на початку карантину ZMINA поговорила з представниками сектору про те, як вони переформатували свою діяльність в умовах пандемії і з якими проблемами наразі стикаються їхні підопічні.
