У Києві показали виставу про депортацію українських дітей до Росії

У київському Театрі на Подолі 17 березня показали виставу, яка висвітлює проблему депортації українських дітей до Росії та їхньої насильницької русифікації і мілітаризації. Захід був присвячений другій річниці видання ордерів Міжнародного кримінального суду на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за масову депортацію українських дітей.

Про це повідомляє журналістка видання ZMINA.

Фото: Bring kids back UA

Під час заходу демонструвалася моновистава “Птах на горищі” за п’єсою Олега Михайлова. Її режисером є Ігор Білець, головну роль виконує акторка Шорена Шонія. 

За задумом авторів, сцена мала нагадувати будинок, у якому основні події відбуваються на горищі. Для цього її поділили на два рівні – нижній та верхній. На другому “поверсі” розміщувався великий екран, по обидва боки якого стояли картонні коробки. У самому екрані, зробленому з тканини, були зроблені вертикальні прорізи.

Безпосередньо перед глядачами на сцені стояли два телевізори: один у вертикальній орієнтації, а другий – у горизонтальній. Під час вистави на всі три екрани виводилися фото та відео з історіями викрадених росіянами дітей. Це супроводжувалося монологом головної героїні, яка уособлювала собою колективний образ усіх депортованих до Росії дітей та підлітків. Виконавиця час від часу ходила по сцені та виконувала різні дії: надувала кульку, писала крейдою “Free Azov”, підіймалася драбиною, знімала себе на відеокамеру тощо.

Наприкінці вистави світло на сцені приглушили, залишивши підсвіченим лише великий екран. Акторка наблизилася до нього, пройшла скрізь прорізи в тканині, зупинилася з іншого боку і почала робити рухи руками, які нагадували політ птаха.

Шорена намагалася перевтілитись у 13-річну дівчинку з Маріуполя, яку розлучили з матір’ю під час “фільтрації” і яку взяла за дочку Львова-Бєлова. Перебуваючи в неволі, вона записує відео на горищі будинку, передаючи крізь нього біль за тугу за рідними, які відчувають викрадені росіянами діти. Для підсилення емоційного впливу на глядачів під час вистави згадувалися сцени фільтрації, перебування дітей у російських сім’ях та примусової русифікації.

У коментарі ZMINA режисер Ігоря Білиця зазначив, що прем’єра вистави відбулась у Львівському національному театрі ім. Марії Заньковецької в листопаді 2024 року.

“Наша головна героїня – дівчинка, яку насильно вдочерила Львова-Бєлова. Ми хотіли показати, як ця дитина намагається протистояти ворожій системі. Таких дітей важко визволити з неволі, і є небезпека того, що вони можуть залишитися назавжди в російських сім’ях. А там їх щодня русифікують та залучають до “Юнармії”. Вони розлучені зі своїми батьками та рідними”, – сказав Білиця.

Він наголосив на тому, що українські глядачі звикли до розважального репертуару. Але зараз на сцену повертаються постановки на гостросоціальні теми, включно з воєнними злочинами, скоєними росіянами проти українців.

“Ми дивилися свідчення та інтерв’ю дітей, щоб зрозуміти, як працювати з цією темою, як передавати це на сцені. І на передостанній виставі до нас підійшла пара, яка виїхала з окупації, щоб подякувати нам за неї. Люди приходять, щоб надихатися та продовжувати боротися за повернення дітей”, – додає режисер.

Зі свого боку акторка Шонія вважає зіграну нею роль чи не найскладнішою в її кар’єрі. Вона, як донеччанка та мати 13-річної доньки, як ніхто інший розуміє, що такого не має бути в сучасному світі.

“Ми маємо повернути кожну дитину, бо вони – майбутнє нашої країни. Ми маємо за них боротися”, – наголошує акторка.

Після вистави всім присутнім показали дві скульптури Юлії Бєляєвої. Перша символізує смуток за втраченим дитинством та загиблими батьками.

“Авторка надихалася фотографією хлопчика з Бучі, в якого росіяни вбили маму під час окупації. Вона взяла за основу це фото, щоб передати загальний стан дітей в Україні під час війни”, – пояснює в коментарі ZMINA кураторка виставкового центру “Жива пам’ять” у Бабиному Яру Марія Мізіна.  

Друга скульптура символізує надію на те, що всі діти возз’єднаються з батьками, повернуться до своїх міст і настане мир. Бєляєва присвятила її своєму сину, який захоплювався літаком “Мрія”. Попри його знищення росіянами хлопчик щиро вірить у те, що він знову з’явиться в українському небі.  

“У відеоарті Михайла Алексєєнка є біле тло, з якого визирає дитина. У такий спосіб він хоче показати, як Росія намагається стерти українську ідентичність, заміщуючи її своїми наративами. Адже діти до п’яти років можуть втрачати пам’ять, якщо змінювати їхню реальність. Тобто вони не пам’ятатимуть, який вигляд мають їхні батьки та рідні. Коли вони повертаються назад до України, то перебувають у вразливому стані. І їхню віру в добро треба повертати назад”, – зазначає Мізіна.

За даними Офісу президента, наразі понад 1,6 мільйона українських дітей залишаються під контролем Росії, вони або депортовані до РФ, або перебувають на окупованій території, зазнаючи мілітаризації, русифікації та ідеологічного оброблення.

За даними РФ, вони вивезли до себе на територію 744 тисячі українських дітей. Україні наразі вдалося повернути 1240 дітей, але тисячі досі залишаються в полоні Росії. 

Як відомо, 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт глави РФ Володимира Путіна та його уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію українських дітей.

Нагадаємо, що Служба безпеки України підозрює Юлію Супрун, Анну Павленко та В’ячеслава Чепрасова в примусовому переміщенні шести неповнолітніх студентів з херсонського вищого професійного училища № 2 окупованою росіянами територією України.

Слідчі кажуть, що саме Супрун 26 вересня 2022 року незаконно отримала контроль над українськими підлітками, яким було від 15 до 17 років. Серед них були троє сиріт, двоє позбавлених батьківського піклування й одна дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах. За участю підозрюваної дітей незаконно перевели з “Центру соціально-психологічної реабілітації” в селі Степанівка до училища.

У жовтні 2022-го, коли стало зрозуміло, що російські військові не можуть утримати Херсон, усім окупаційним керівникам навчальних закладів наказали відправляти дітей “на оздоровлення до Криму”.