Викраденого на Луганщині атовця Юрія Пономарьова окупанти засудили за “тероризм” та етапували до російської колонії

Учасника АТО Юрія Пономарьова еленерівці викрали 28 травня 2022 року із села Гончарівка Луганської області, де він тимчасово проживав. Спочатку чоловіка утримували в Луганському СІЗО, а потім перевезли до виправної колонії №3 в місті Димитровград Ульяновської області. Перед етапуванням до Росії Юрія засудили до п’яти з половиною років ув’язнення за статтею 205 Кримінального кодексу РФ про тероризм.

Про це розповіла виданню ZMINA донька Юрія Пономарьова Ізабелла Проскура.

Фото надали рідні: Юрій Пономарьов

За словами доньки, з 2014 до 2017 року старший сержант Пономарьов служив у добровольчих батальйонах “Луганськ-1” та “Айдар”, а також деякий час до повномасштабного вторгнення працював у військкоматі.

Після смерті дружини у 2020 році Юрій залишився в рідному місті Сватове доглядати за 29-річною донькою, сестрою Ізабели, яка має третю групу інвалідності через епілепсію. Тоді ж Юрій влаштувався сторожем у місцевій школі.

У перші дні повномасштабного вторгнення від постійних обстрілів родина Пономарьових ховалась у шкільному бомбосховищі. Через постійний стрес у доньки почастішали напади, вони відбувалися до десяти разів на день, тому сім’я не змогла виїхати. Після окупації Сватового Юрія почали розшукувати, оскільки він був учасником АТО. Тож чоловік змушений був поїхати з донькою до знайомих у село Гончарівка.

Як пригадує Ізабела Проскура, 28 травня 2022 року до будинку, де проживали Пономарьови, приїхало десять еленерівців на мікроавтобусі. Зайшовши на подвір’я, вони сказали чоловікові взяти із собою документи. Водночас батько наказав доньці залишатися в будинку й не виходити надвір.

“Батька завели до сараю, де побили. Через деякий час сестра побачила у вікно, як його тягли за руки до машини. Вона вибігла на вулицю і закричала: “Віддайте тата! Коли він приїде?” Їй відповіли, що він увечері повернеться додому. Якщо його не буде, то через днів п’ять точно буде”, – розповідає Ізабела. 

На очах її сестри еленерівці заштовхали батька до машини та поїхали в невідомому напрямку. Після цього рідним довго не вдавалося з’ясувати його подальшу долю.

Коли рідні Пономарьова спробували дізнатися про нього в окупантів, там відповіли, що нічого не знають. Потім окупанти говорили його матері, що вона виховала “собаку”, і всіляко погрожували.

19 лютого 2024 року Ізабелла дізналась, що батько зателефонував матері. Він розповів, що його засудили до п’яти з половиною років ув’язнення за статтею 205 КК РФ (“Тероризм”). Наразі Юрій перебуває у виправній колонії №3 в Димитровграді Ульяновської області. До цього його утримували в Луганському СІЗО.

Ізабелла розповіла, що здоров’я батька значно погіршилося після перебування понад рік у холодній одиночній камері в луганській в’язниці. Юрія продовжували там утримувати попри високу температуру та сильний кашель. Незважаючи на його стан, росіяни відмовляли йому в належному лікуванні, даючи лише ацетилсаліцилову кислоту. Як наслідок, у чоловіка почалися проблеми з органами дихання, і він досі відкашлює гнійне мокротиння. Також у нього постійно болить голова, набрякають ноги та значно погіршився зір.

“Там жахливі умови утримування. Він почав погано говорити й ледве рухається. Його ніхто не лікує”, – додає донька.

Після того як батька забрали, сестра Ізабелли переїхала до рідного дядька у Сватове. Вони всі сподівались, що батька відпустять, але цього, на жаль, не відбулося. Тож 26 червня 2022 року сестра Ізабели разом з рідними виїхала з окупованого міста на підконтрольну Україні територію. Після цього в дівчини скоротилася кількість епілептичних нападів до трьох на місяць.

“У нас ще були проблеми з оформленням пенсії на сестру. Коли я перший раз подала документи на переоформлення після її переїзду, їх загубили. Потім мене пів року мучили з оформленням документів. І лише в лютому 2024 року нарешті вона отримала пенсію“, – розповідає Ізабела.

Вона додає, що хоча адміністрація пенітенціарної установи дозволяє батькові інколи телефонувати мамі, та передачі від рідних він уже отримати не може. 

Батько розповідав рідним, що його змушують узяти російський паспорт, але він відмовляється. Його тримають у бараці, де перебуває близько ста ув’язнених. 

За словами Ізабелли, росіяни не підтверджують МКЧХ, що вони утримують Юрія в неволі.

“Якщо його не повернуть додому, я не знаю, чи він залишиться живий. Він просив якнайшвидше його звідти витягнути. Там його тримає любов до нас. Він скучив за нами, а ми за ним. Він дуже хоче побачити та обійняти онука. Ми сподіваємось, що наша сім’я знову возз’єднається. І ще він дуже хоче за ці два роки поїсти борщ”, – каже за сльозами на очах жінка.  

Нагадаємо, мешканця села Новоолександрівка Луганської області Сергія Єрьоменка еленерівці затримали 22 листопада 2022 року. Спочатку окупанти його тримали в Сєвєродонецьку, а потім перевезли до Луганського СІЗО. Наразі росіяни утримують 68-річного пенсіонера та колишнього працівника ДСНС у Лефортові в Москві. Його звинувачують за статтею 276 КК РФ (“шпигунство”) через те, що він нібито коригував вогонь для ЗСУ. 

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу es@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.