Влада не передає зайві приміщення для потреб переселенців
Влада не внесла зміни до процедури переведення у житловий фонд приміщень, що могли б використовуватися для потреб переселенців.
За даними огляду Ресурсного центру для вимушених переселенців, станом на жовтень 2014 року понад 80% переселенців жили у приватному секторі, що означає, що вони оселялися з родичами, друзями, іншими людьми, що їх приймали, або в орендованих помешканнях. Решта жили у місцях компактного поселення (МКП), деякі з яких були створені спонтанно на базі релігійних або громадських груп чи навіть звичайними громадянами; інші були організовані за допомогою державних органів, з використанням як державних, так і приватних приміщень.
Станом на осінь 2014 року, за оцінками УВКБ ООН, 10% внутрішньо переміщених осіб проживали у таборах чи санаторіях, умови яких не були придатні для проживання у зимовий період (15 жовтня – 15 квітня). Тому велика кількість переселенців намагалася знайти недороге або безкоштовне житло в сільській місцевості, або тимчасово залишилися з друзями або родичами. Часто люди поверталися у небезпечні райони, бо не було де оселитися взимку.
Згідно з даними, отриманими під час роботи Ресурсного центру та Ініціативи “Дім друзів”, станом на кінець лютого 2015 року потік переселення не зупинився. Кількість людей, що потребують житла на безпечних територіях, зростає, а ресурси дедалі більше вичерпуються. Поселення у приватних помешканнях часто було тимчасовим, тому переселенці змушені будуть шукати інші варіанти житла. При цьому надходить чимало повідомлень про випадки відмови здавати житло в оренду ВПО з Донецької та Луганської областей, що підтверджується, зокрема, моніторинговими візитами, здійсненими РЦ впродовж осені-початку зими 2014 року.
“Стаття 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” передбачає забезпечення переселенців житлом “протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи”. Водночас, натепер відсутні механізми виконання цієї норми Закону. Крім цього, для багатьох переселенців шестимісячний термін вибігає вже навесні. Поточна соціально-економічна ситуація не дає підстав сподіватися, що більшість із тих, хто не міг дозволити собі оренду житла на момент переселення, спроможуться робити це у найближчому майбутньому. Тож вказана норма закону, навіть якщо буде втілена, не стосуватиметься більшості вимушених переселенців“, – йдеться в огляді.
Як зазначають представники місцевих ініціатив, покращити ситуацію у регіонах найбільшого зосередження переселенців могла б зміна функціонального призначення приміщень, придатних для проживання, та переведення їх у житловий фонд. Однак до цієї процедури не внесено відповідних змін, і вона залишається складною і обтяжливою. Крім того, не проведено повну інвентаризацію приміщень, які перебувають у державній, відомчій, муніципальній власності та які можна використовувати для тимчасового поселення переселенців – попри те, що громадські активісти заявляли про таку необхідність ще навесні 2014 року.
