Олександр Борщевський
Зруйновано вщент: як діяти, якщо окупанти розбомбили ваше майно, зокрема нежитлове
Ми говорили з Таісією наприкінці березня, але вона й досі не знає, що їй робити із цим. Як правильно зафіксувати ці руйнування? Чи є можливість отримати якусь компенсацію за повністю знищене єдине джерело доходу всіх цих людей? Такі самі питання задавав і власник складу, з яким ми говорили напередодні
Сапала буряки за пів фунта хліба: як Василина Яровенко виживала в Голодомор без батьків
Продовжуємо цикл публікацій про свідків, які пережили Голодомор-геноцид. Наступна героїня, знайдена в межах експедицій Музею Голодомору, – мешканка Вінниччини Василина Яровенко. Вона народилася в родині заможних селян, утім, у 1932-1933 роках їй довелось дуже швидко подорослішати – десятирічна дівчинка залишилася без батьків, які виїхали за межі України через репресії, і змушена була працювати на рівні з дорослими.
“Нас з братиком батогом похльостали…”: Анна Слободян згадує, як в Голодомор намагалась боронити їжу від “активістів”
Анна Павлівна народилася в звичайній селянській сім’ї Кащаків та стала свідком того, як її батько із успішного господаря навесні 1932 року перетворився на безправного колгоспника. Колективізація, розкуркулення, Голодомор 1932–1933 років та масовий штучний голод 1946–1947 років – всі ці події торкнулися Анни Слободян та її родини.
Сусід ховав зерно у свіжих могилах, бо там не шукали: розповідь свідка Голодомору з Поділля
Продовжуємо цикл публікацій про свідків Голодомору-геноциду, знайдених під час експедицій Музею Голодомору. Свідок Григорій Шикирявий з Галузинців розповідає, що передувало голоду та як селяни ставились до комуністичного режиму.
“Ми усе, усе горе перенесли”: історія Марії Тільної, яка бачила, як в Голодомор помирали її сестри
Цикл публікацій за результатами експедицій Музею Голодомору з розшуку свідків геноциду українського народу продовжує розповідь Марії Тільної з Харківщини. Жінка змальовує жахливі картин замучених голодом людей, які падали на вулицях, розповідає як їли небезпечні для життя речі та ховали рідних у загальних ямах.
Врятувати односельців: історія Пелагеї Товкач, що пережила Голодомор
Дитинство Пелагеї проходило в маленькому селі Красний Яр на Харківщині. В часи УСРР це село входило до складу Китченківської сільської ради. Саме там під час Голодомору працював секретарем батько Пелагеї Товкач Гнат Чаговець, тому він був добре обізнаний зі становищем мешканців цілої округи.
Невидима війна: як волонтерка допомагає ветеранам повертатися до мирного життя
Журналістський проєкт “Невидима війна” розповідає про цю проблему та про можливі шляхи її розв’язання. Перша героїня проєкту – Наталія Берещук. Вона є військовою волонтеркою від початку війни з Росією
Привіт від НКВС? Ви на свободі – це наше недопрацювання!
Відкритий лист харківського адвоката
