Як писати про радикальні рухи: поради Комісії з журналістської етики  

Дата: 08 Червня 2021
A+ A- Підписатися

Комісія з журналістської етики опублікувала добірку порад про те, як ЗМІ висвітлювати тематику крайніх політичних рухів та організацій. У матеріалі зазначають, що робота журналістів у цій темі в Україні завжди супроводжувалася значними ризиками як для репутації медійників, так і для їхньої фізичної безпеки. 

Серед типових помилок журналістів фахівці називають висловлення симпатій до певних політичних поглядів, недотримання балансу думок, а також відсутність коментарів незалежних експертів з цієї тематики та представників громад, які найбільше зазнають утисків. Іноді журналісти також нехтують перевіркою фактів, що може призвести до прямого розпалювання ворожнечі та насильства з боку або щодо представників уразливих груп. 

Водночас, пише КЖЕ, працівникам ЗМІ легко стати об’єктом критики з боку радикальних організацій. Під час збройної агресії Росії, коли існує значна тенденція до поділу за ознакою “патріотичності”, критика методів діяльності радикальних рухів може спричинити звинувачення журналістів у “несвідомості”, “непатріотичності” та підігруванні мотивам російської пропаганди. Медійники також ризикують зазнати погроз, цькування, розпалювання ворожнечі щодо них, а в окремих випадках – фізичного насильства. 

Як наслідок, журналісти змушені вдаватися до самоцензури, обмежувати свої повідомлення офіційними даними або кліше та навіть ризикувати психічним і фізичним здоров’ям задля висвітлення суспільно важливих тем. 

З дозволу КЖЕ видання ZMINA публікує поради для ЗМІ щодо роботи в цій темі, засновані на Кодексі з журналістської етики. 

Фото: Дар’я Касьянова, Bird In Flight

Передовсім служіть інтересам суспільства 

Безумовно, діяльність радикальних організацій, з огляду на їхні методи – як законні, так і ті, що межують із законністю, є предметом суспільного інтересу. Ця діяльність може і має зазнавати критики, яку зазначені організації, як суб’єкти політичного процесу, мають толерувати. Тому висвітлення цієї тематики – одне із завдань журналістів та елемент їхньої місії: служіння інтересам суспільства (пункт 2 кодексу). 

Розмежовуйте особисте ставлення та професійну діяльність 

Журналісти мають розмежовувати особисте ставлення і можливе несприйняття діяльності таких рухів та професійну діяльність. Будь-які звинувачення їх у протиправній діяльності мають бути обґрунтованими та підтвердженими належними фактами (пункт 9 кодексу). А інформацію, яка лежить в основі таких звинувачень, слід ретельно перевіряти (пункт 6 кодексу). 

Звертайтеся по коментарі, але дотримуйтеся балансу

Медіа загалом мають звертатися до представників рухів для висвітлення погляду на критику їхньої діяльності (пункт 10 Кодексу). Водночас збалансованості подання інформації не можна досягти, запросивши на ефір разом потерпілих від нападів (наприклад, представників ромських громад чи ЛГБТ-активістів, фемактивісток тощо) та представників радикальних рухів, які скоюють на них напади. Ставлення знаку рівності між жертвами й нападниками, мотивоване “балансом сторін”, є хибним, адже призводить до фальшивого балансу. У таких випадках журналістам потрібно звертатися до незалежних експертів, які б допомогли їм пояснити природу того чи іншого руху та проаналізувати їхні мотиви.

Читайте також: Як медіа пишуть про злочини ненависті: робота над помилками 

Не розпалюйте ворожнечі 

Так само журналісти мають пам’ятати, що в їхній діяльності неприпустимим є розпалювання ворожнечі (пункт 15 кодексу). Вони повинні як утриматися від стереотипного спрощеного висвітлення певних радикальних угруповань, так і не ставати ареною для поширення їхніх протиправних поглядів чи пропагандистських тез. Йдеться про той випадок, коли журналісти ухвалюють рішення надати слово представникам відповідних організацій та надати їхні цитати / коментарі в матеріалах. 

У разі тиску звертайтеся до відповідних органів 

Водночас комісія закликає представників радикальних організацій відмовитися від нецивілізованої реакції на критику на кшталт цькування, масованих атак на журналістів у соціальних мережах, а також погроз їхньому життю. В суспільствах, які базуються на верховенстві права, суперечки щодо медійного контенту мають вирішуватися за допомогою правових методів – звернення до органів саморегулювання, відповідальних медійних регуляторів на кшталт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення чи суду, які можуть надати кваліфіковану оцінку матеріалу. Будь-який тиск на журналістів після оприлюднення матеріалів, не пов’язаний з фаховою критикою їхніх матеріалів, є неприпустимим.

Наостанок КЖЕ наголошує, що в разі, якщо організації вдалися до такого тиску, щодо цього має наставати належна реакція з боку правоохоронних органів. Тому комісія закликає представників Національної поліції належно реагувати на заяви журналістів про погрози їхньому життю і здоров’ю та розслідувати скоєння відповідних злочинів.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: