З початку року зафіксували 74 випадки переслідування активістів
За дев’ять місяців 2020 року правозахисники зафіксували 74 випадки нападів і тиску на громадських активістів на підконтрольній уряду України території. Найбільш ризикованими напрямками активізму залишаються протидія корупції, захист прав ЛГБТІК-людей та захист довкілля.
Про це йшлося на пресконференції “Хто і за що переслідує активістів у 2020 році”, яка відбулася 22 жовтня у Києві.
Так, за словами дослідниці Центру прав людини ZMINA Анастасії Москвичової, серед всіх зафіксованих випадків найбільше було фізичних нападів на активістів (18), залякування (14) та знищення чи пошкодження їхнього майна (13). Київ та Одеський регіон залишаються “лідерами” за кількістю інцидентів – там трапилось 34 та 11 випадків відповідно. Третє місце ділять між собою Київська та Дніпропетровська області, де зафіксовано по 6 інцидентів.
Анастасія МосквичоваЗа останній квартал року дослідники спостерігали різке зростання агресії з боку праворадикальних угрупувань проти ЛГБТІК-активістів у регіонах, зокрема, в Одесі, Харкові та Запоріжжі у відповідь на проведення у цих містах правозахисних і просвітницьких заходів. Опоненти нападали на ком’юніті-центри для ЛГБТІК, псували майно, а також намагалися зірвати прайди у Запоріжжі та в Одесі. Під час одеського прайду постраждало принаймні 16 людей.
Між тим, у Верховній Раді продовжують реєструвати низку загрозливих для громадянського суспільства законопроєктів, серед яких законопроєкт №3916, що встановлює адмінвідповідальність за “пропаганду гомосексуалізму чи трансгендеризму” і пропонує вилучити термін “гендер” з українського законодавства, та проєкт №3917, який вводить відповідальність за “пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму”.
“На наш превеликий жаль, у вересні Рада відхилила, навіть не допустивши до першого читання, законодавчу ініціативу про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за вчинення злочинів з мотивів нетерпимості. Ці зміни дуже потрібні українському суспільству. Ситуація з розслідуванням злочинів ненависті за мотивами гомо- або трансфобії залишається вкрай незадовільною, а слідчі послідовно ігнорують ці мотиви в скоєнні злочинів, кваліфікуючи їх здебільшого як звичайне хуліганство або інший злочин без обтяжливих обставин”, – прокоментувала правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Олена Виноградова.
Серед найбільш резонансних інцидентів, які зафіксувала ZMINA за третій квартал року, був підпал будинку голови правління “Центру протидії корупції” Віталія Шабуніна. У домі в той момент спали батьки активіста. “Центр протидії корупції” розцінює інцидент як замах на вбивство Шабуніна та його родини.
Віталій Шабунін“Пройшло три місяці з дня умисного підпалу мого будинку, що вже підтвердила експертиза. Підлеглі потужного міністра Авакова за цей час не назвали ні замовників, ні виконавців. Нічний підпал здійснювався у спосіб, який залишав мінімальні шанси на порятунок батьків, що були всередині. Незважаючи на наявність людей у домі, поліція зареєструвала провадження по умисному пошкодженню майна шляхом підпалу. Я не погоджуюся з такою кваліфікацією, адже це було пряме посягання на життя членів моєї родини”, – прокоментував Шабунін.
Також серед трендів, які простежуються в контексті переслідувань уже впродовж кількох кварталів, залишаються спроби дискредитації активістів. У липні у Коцюбинському на Київщині на будинку головної редакторки сайту “Чесно” Ірини Федорів, яка виступає за приєднання Коцюбинського до Києва, невідомі встановили “меморіальну дошку” зі звинуваченнями у її нібито причетності до корупційних схем під час купівлі квартири. За фактом інциденту Федорів звернулася до поліції та написала заяву про злочин. Пізніше поліція надіслала їй листа, в якому зазначила, що не вбачає у встановленні таблички суспільної небезпеки через малозначність, тому провадження не відкривала. І це не перша спроба дискредитації Ірини Федорів та тиску на неї.
Тетяна ПечончикФактором, який варто окремо відзначити у третьому кварталі цього року в контексті громадського активізму, була передвиборча кампанія. На місцеві вибори, призначені на 25 жовтня 2020 року, балотуються, серед інших, активісти, на яких раніше вчинялися напади або чинився інший тиск. “У ряді випадків громадські активісти на особистому прикладі продемонстрували, що їх не залякали, навпаки – вони готові балотуватися і брати активну участь у вирішенні проблем своїх громад і регіонів”, – зазначила голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.
Активісти балотуються від різних політичних партій, зокрема від “Батьківщини”, “Голосу”, “Громадянської позиції”, “За майбутнє”, “Свободи”, “Слуги народу”, УДАРу, “Європейської солідарності” та інші. Вони також йдуть на вибори від місцевих політичних сил і як самовисуванці.
“Тож незважаючи на погрози, стеження, напади, дискредитаційні кампанії та інші види тиску, немало громадських активістів не тільки не припинили своєї діяльності, але й вирішили балотуватися в органи місцевого самоврядування і брати на себе відповідальність за розвиток своїх селищ і міст”, – додала Печончик.
Доповідь доступна українською.
Відео з пресконференції можна переглянути тут.
