Чотири роки в повній ізоляції: у курганській колонії обмежили доступ адвокату бранки Ірини Навальної
За роки незаконного ув’язнення маріуполька Ірина Навальна не мала жодного зв’язку з матір’ю – від неї не отримувала листів чи телефонних дзвінків. Нині Ірина перебуває в Юргамиській виправній колонії №7, де доступ адвоката до неї залишається обмеженим.
Про це виданню ZMINA розповіла її мати Олександра Столяр.
Фото надане Олександрою Столяр виданню ZMINA“У них форма надто тонка і дівчата у ній постійно мерзнуть. Він таких умов у доньки з’явився кашель та гайморит. Однак їй не надають медичної допомоги і не завжди передають ліки, надіслані бабусею”, – зазначила Олександра.
Олександра розповіла, що попри усі труднощі Ірина продовжує займатися творчістю.
“У неволі донька повернулася до малювання – вона завжди це любила. Вона намалювала спільний портрет – мій з її вітчимом. Інколи вона співає та розмальовує стінгазету. До того ж полонянки працюють, шиючи якійсь речі”, – додає жінка.
Малюнок Ірини Навальної. Фото надане Олександрою Столяр виданню ZMINAЗа словами Олександри, після викрадення Ірину утримували в одиночній камері у декількох місцях несвободи – Донецькому СІЗО-5, Ростовському СІЗО-1, Новочеркаському СІЗО-3 та ВК-7 Курганської області. У російських вʼязницях її утримували близько року.
Через деякий час у донецькому ізоляторі Ірину на два тижні перевели до засуджених за кримінальні злочини. За словами Олександри, там над нею знущалися та змушували жити за тюремними правилами. Коли Навальну повернули до українських військовополонених, її тіло було вкрите синцями та гематомами.
Як зазначила Олександра, у камері, розрахованій на десятьох людей, перебувала 21 жінка. Двоє з них спали на вузькій лавці. У приміщенні не було опалення, а технічну воду подавали раз на три дні.
“До 16 годин на добу не дозволяли сісти. Плач – покарання. Сміх – покарання. Зайвий звук – покарання. Так російська система поводилася з українськими жінками“, – розповіла мати.
Згодом у жінки виникли серйозні проблеми зі здоров’ям. Її скарги на сильний біль у животі, за словами матері, тривалий час ігнорували. Допомогу надали після того, як до бранок приїхала спеціальна комісія. 21 жовтня 2024 року у Ростові Ірині зробили операцію на кишківнику.
“РФ забрала у моєї доньки чотири роки життя. Жінкам дуже важко перебувати в таких складних умовах. Останнім часом жіночих обмінів не було – повна тиша. РФ не має права позбавляти мою доньку майбутнього”, – каже Олександра.
Столяр сподівається на звільнення доньки та її повернення до музики, малювання, співу й роботи у сфері ІТ.
Олександра розповіла, що упродовж чотирьох років неволі від її доньки не надходило жодних листів чи телефонних дзвінків. За словами матері, Ірина й надалі перебуває в інформаційній ізоляції, а адвоката має до неї обмежений доступ.
Нагадаємо, що 7 жовтня 2024 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону відправив на 8 років за ґрати 26-річну Ірину Навальну за те, що вона нібито намагалася підірвати одну з виборчих дільниць під час проведення фейкового референдуму про приєднання окупованих територій до Росії.
Окупанти інкримінували Навальній статті Кримінального кодексу РФ про підготовку теракту, а також незаконне зберігання вибухових пристроїв. Прокуратура пропонувала ув’язнити жінку на 14 років, але російський суд засудив її до восьми років позбавлення волі в колонії загального режиму.
За версією російського слідства, Навальна привезла на велосипеді 27 вересня 2022 року саморобну бомбу масою понад 1 кілограм до виборчої дільниці в Приморській районній адміністрації Маріуполя. Вибуховий пристрій вона заховала в руїнах будинку і повернулася по пульт, щоб активувати пристрій. Тоді ж її затримали окупанти.
Навальна зробила це, як переконують російські силовики, за завданням СБУ.
Раніше мати Ірини Олександра Столяр розповідала ZMINA, що Ірина першою з родини виїхала з окупованого міста через Росію на підконтрольну територію України. Під час процедури фільтрації окупанти мали зауваження до її прізвища Навальна та знущалися з неї.
Наприкінці серпня Навальна повернулася в окупований Маріуполь до бабусі, яка постійно телефонувала онуці й жалілася, що їй без неї погано.
27 вересня зранку Ірина пішла з дому, і після цього зв’язок з нею перервався. Згодом Олександра дізналася про затримання доньки з російських пропагандистських ЗМІ. За словами матері Ірини, спочатку дівчину на два тижні посадили в Донецьке СІЗО до засуджених, які відбувають покарання за кримінальні злочини. Пізніше її перевели до камери, де були українські жінки-військові. За словами матері, Ірину сильно били й через це в неї на тілі були численні гематоми.
Під час суду Навальна розповіла про тортури, а також про те, що з неї вибили зізнання російські силовики, тож справу сфабрикували.
