Право на репарації настає з моменту злочину, а не після війни – експертка

Про це під час дискусії “Хто і коли доведе воєнні злочини Росії? Роль цифрових архівів” у межах фестивалю Docudays UA розповіла голова української програми Міжнародного центру перехідного правосуддя Катерина Бусол, передає ZMINA. 

Фото: КМА. Факультет правничих наук

За її словами, термін “репарації” традиційно асоціюється з міждержавними виплатами після завершення війни – як це було після Першої та Другої світових воєн. Однак сучасне міжнародне право розглядає репарації значно ширше.

“Репарації – це не лише виплати між державами після завершення війни. Це також право конкретної людини на підтримку після пережитого насильства“, – зазначає експертка.

Міжнародні механізми передбачають, що постраждалі від воєнних злочинів, геноциду чи інших серйозних порушень прав людини мають право на репарації з моменту самого правопорушення, а не після завершення бойових дій. Як зазначила Бусол, ця допомога може надаватися як у межах кримінального процесу, так і через визнання самого факту травми. Вона охоплює фінансову підтримку, лікування, психологічну реабілітацію, відновлення житла та інші форми допомоги.

Бусол наголосила на відповідальності держави-агресора або винної групи осіб за відшкодування збитків. Водночас Керівництво ООН щодо підтримки потерпілих зазначає, що інші держави можуть надати необхідну допомогу, якщо країна-порушник не здатна або не готова її забезпечити. У такому разі передбачено подальше стягнення компенсації з винної сторони.

“Право на репарації виникає не після завершення війни, а з моменту самого порушення. Саме такий підхід сьогодні застосовує Україна. Спеціальний представник Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті неодноразово зазначав, що Україна формує нову практику підтримки потерпілих“, – наголосила вона.

Експертка додала, що, попри те що злочини вчиняє Росія, Україна намагається забезпечити хоча б мінімальну допомогу цивільним та військовополоненим уже зараз.

Також Бусол нагадала про підтримку окремих держав ЄС та Європейського Союзу в Україні щодо запуску пілотного проєкту індивідуальних проміжних репарацій для окремих категорій потерпілих. Зокрема, постраждалі від сексуального насильства зможуть отримати одноразову виплату в розмірі 3 тисяч євро. Ця сума, за її словами, не покриває реальних потреб людей, які пережили полон, незаконне ув’язнення чи насильство. Насамперед ідеться про витрати на лікування, стоматологічну допомогу, психологічну реабілітацію та інші базові потреби. Втім, це перший практичний крок у створенні системи підтримки.

Для неї показовим став той факт, що кількість людей, які звернулися по репарації, перевищила кількість тих, хто погодився відкрити кримінальну справу та взаємодіяти зі слідчими. Це свідчить, на її думку, про високий запит на доступніші механізми допомоги та спрощені процедури підтвердження пережитого досвіду.

“І ми бачили, що кількість потерпілих від сексуального насильства, які подалися на програму цих репарацій, більше за кількість потерпілих, які вирішили піти кримінально-процесуальним треком. Тобто люди потребують цієї підтримки й готові взаємодіяти з простішою системою доказування”, – каже Бусол.

Насамкінець вона зауважила, що виплата репарацій і розслідування воєнних злочинів є взаємодоповняльними механізмами, які мають діяти одночасно. 

Нагадаємо, що перехідне правосуддя – це не лише покарання винних, а й підтримка потерпілих, встановлення правди, репарації та гарантії неповторення війни. Для України ця концепція особливо важлива через російську агресію та воєнні злочини. Це правовий механізм, що допомагає подолати наслідки війни, відновити справедливість і забезпечити стійкий мир.

В Україні вже зареєстрували понад 239 тисяч фактів воєнних злочинів, а загальна кількість злочинів, пов’язаних зі збройною агресією Росії, перевищує 265 тисяч. Водночас їхнім документуванням і розслідуванням по всій країні займаються лише близько 700–800 правоохоронців.

Фото обкладинки: Рубанівська громада