“Міжнародне гуманітарне право має бути Полярною зіркою для України у питанні покарання за співпрацю з окупантами” – експерти
Поки правоохоронці відкривають тисячі справ, а суди виносять вироки, правозахисники закликають владу у питанні відповідальності за колабораційну діяльність віднайти справедливий баланс між інтересами держави та реаліями життя цивільних на тимчасово окупованих територіях. Ключовим орієнтиром має стати міжнародне гуманітарне право.
Своїми думками поділилися учасники дискусії Docudays UA “Освітяни, медики, комунальники на окупованих територіях – кого Україна вважає колаборантами і чи справедливо?”, передає кореспондент видання ZMINA.
Адвокаційна директорка ZMINA Альона Луньова під час дискусії сказала, що наразі держава має чітке бачення того, кого треба притягати до відповідальності за роботу в окупації, – людей, хто працює на окупаційні адміністрації та допомагає закріпитися російському режиму на окупованих територіях. Утім, Україна не має конкретної відповіді для тих працівників, які, за Женевськими конвенціями, мають підтримувати той рівень життя на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), який був до окупації.
Заступниця керівниці Моніторингової місії ООН із прав людини Ноель Калгун окреслила зобов’язання держави-окупанта перед цивільним населенням ТОТ. Вона наголосила, що окупаційна держава має забезпечувати усі базові потреби – їжа, вода, освіта, система охорони здоров’я, транспорт тощо. При цьому окупаційна влада має право змушувати людей працювати, наприклад, у школах, у лікарнях та на інших посадах, необхідних для життєзабезпечення, а країні-окупанту заборонено залучати громадян зі своєї території.
Визначаючи баланс між різними інтересами із критеріями для покарання, для України міжнародне гуманітарне право має бути, як Полярна зірка, яка є дороговказом у цьому питанні, переконана Ноель Калгун. Вона також закликала зрозуміти контекст тимчасової окупації українських територій, з чим там громадяни стикаються, і чому вони приймають ті чи інші рішення.
Журналіст видання “Ґрати” Олексій Арунян розповів на прикладі кримінальних справ “вуличної” Тетяни Потапенко та електрика із деокупованого Лиману на Донеччині Дмитра Гарасименка про те, як людям в окупації доводилося виживати.
За його словами, в Лимані дійсно були люди, які сприяли Росії та допомагали закріпитися на цій території, але коли наблизилося звільнення, всі вони втекли з міста. А ті, хто залишився, стикаються із неспівмірним покаранням.
“Слідчі, прокурори, судді не враховують, чи нашкодили вони суверенітету України, а просто формально ставляться до справи, якщо вони обіймали якусь посаду, та призначають жорсткі покарання, не враховуючи їхні мотиви”, – сказав Олексій Арунян.
Журналіст також розповів, як відбувалося інтерв’ю із прокурором у справі електрика з Лиману. Той прийшов на інтерв’ю із заздалегідь підготовленими відповідями та на питання Аруняна зачитував їх із листка.
“Я от ставлю йому питання: “Під час судового засідання ви сказали, що в справі електрика всі зібрані докази свідчать про те, що треба максимальне покарання призначити. А чому саме максимальне покарання?” Він бере в роки папірець і зачитує: “В цій справі був визначений перелік доказів. Справа досліджена повністю, і ці докази свідчать про те, що він заслуговує максимального покарання”. Я йому переформульовую питання: “Які ж докази свідчать про те, що йому треба саме максимальне покарання?” А він: “Повторюю, справа була досліджена повністю. Я вважаю, що всі докази свідчать про максимальне покарання. Це дуже формальне ставлення”.
Читайте також: В Офісі генпрокурора заохочують журналістів висвітлювати справи із колабораціонізму. Деякі справи свідчать про недоліки законодавства
Він також звернув увагу, що, до прикладу, у справі електрика підсудного захищав місцевий адвокат, якого росіяни жорстоко катували у полоні, внаслідок чого він втратив фаланги пальців і у нього погано працюють руки. На переконання медійника, це демонструє ставлення місцевої громади до цієї кримінальної справи.
“Коли я їздив у Лиман, то люди говорили, що їм дійсно потрібна була електрика, і вони не сприймали діяльність Дмитра Герасименка як зраду. Утім, суд все одно засудив чоловіка до трьох років позбавлення волі. Суд першої інстанції. Апеляційна інстанція все ж таки врахувала його позицію, те, що він не нашкодив державі, і не був проросійський, і що не через проросійський погляд пішов працювати. Апеляційний суд відпустив чоловіка під іспитовий термін”, – прокоментував Олексій Арунян.
Альона Луньова також звернула увагу, що щоб захищатися у кримінальних справах про колабораційну діяльність обвинувачені підозрювані почасти не мають коштів на адвокатів, які погоджуються на такі справи й не виконують свою роботу формально.
Альона Луньова“Складно сказати, наскільки формальні адвокати, яких надає держава, наскільки якісно вони виконують свої обов’язки, але ми бачимо, і це адвокати самі зазначають, що в деяких регіонах є один адвокат, у якого 40 типових справ. Навряд чи він там за всіх бореться, як за себе”, – сказала Альона Луньова.
“Якщо скласти все це в єдиний пазл, то у нас з одного боку незадоволений запит суспільства на справедливість, з іншого боку, – велика кількість судових вироків, які ні до чого не приводять. Тому суспільство та окремі громади не сприймають це справедливо, а дійсно винні у колабораційній діяльності – на свободі”, – додала правозахисниця.
Освітній омбудсман України Сергій Горбачов окреслив проблемне поле у питанні колабораціонізму в освітній сфері. За його словами, українське суспільство досі не має балансу думок, точки певної рівноваги між правами людини та національною безпекою щодо законодавства у питанні притягнення освітян до кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність. Він виступає за формування чіткої правової визначеності у цій сфері.
На фото: Ноель Калгун та Сергій ГорбачовАльона Луньова вважає, що з наближенням деокупації ТОТ, в Україні поставатиме все більше питання кадрового резерву. За її оцінкою, кількість працівників з усіх ТОТ складає понад 100 тисяч осіб і наразі у державі немає відповіді на питання, хто поїде працювати на звільнені території.
“Якщо Україна буде за будь-який факт співпраці з окупантами карати, постане питання, що ми будемо робити з вакантними місцями після деокупації. Наразі, на жаль, резерв працівників, який утворюється при Міністерстві освіти та науки, не відповість однозначно на це питання. Тому що навряд чи у ньому буде 50–70 тисяч освітян”, – прокоментувала вона. Вона закликала до розширення кадрового резерву для звільнених територій у майбутньому.
Сергій Горбачов також повідомив, що в Україні маленький конкурс на педагогічну спеціальність в українських вищих навчальних закладах, у порівнянні, до прикладу, університетів Гельсінкі (Фінляндія), де на одне місце претендують 18 абітурієнтів.
Наприкінці дискусії Олексій Арунян зауважив, що державі варто знайти баланс між власними інтересами в контексті нацбезпеки та інтересами українців в окупації:
“Зараз є певний дисбаланс, мені здається, в бік інтересів держави. Але законодавство має врахувати й самі ситуації, з якими стикаються люди під час окупації. І це важливо не тільки для цих окремих людей, а в тому числі з погляду стратегічної перспективи, та й для держави також. Бо якщо люди на ТОТ будуть сприймати Україну як загрозу і не будуть розуміти, за що їх каратимуть, то це, зокрема, буде впливати на військові успіхи України”.
Заступниця керівниці Моніторингової місії ООН із прав людини Ноель Калгун додала, що законодавство про колабораціонізм варто оновити. І хоч у Верховній Раді є низка законодавчих ініціатив щодо оновлення законодавства з тим, щоб воно чіткіше відповідало міжнародним стандартам, проте ці законопроєкти зараз не рухаються.
Правозахисниця Альона Луньова звернула увагу на небезпеку ухвалення законопроєкту №7033-д, що може закрити усі судові вироки, зокрема, у справі про колабораційну діяльність з 2022 року. На переконання Олексія Аруняна, такий крок Верховної Ради унеможливить медійникам відстежувати питання досягнення справедливості у цій категорії кримінальних справ, що ускладнить реінтеграцію звільнених територій в конституційний простір України.
Як відомо, наразі правоохоронці порушили понад вісім тисяч кримінальних справ за статтями про колабораційну діяльність. Українські суди ухвалили 1 561 вирок, з них – лише один виправдовувальний.
Фокус-групові дискусії в деокупованих громадах Харківської, Херсонської та Миколаївської областей від Школи політичної аналітики НаУКМА показали, що в українців високий запит на справедливість у справах про колабораціонізм. Експерти прогнозують, що з часом він тільки зростатиме.
