Ще до війни Аненков встановив біля будинку систему відеоспостереження і під'єднав її до ноутбука. Попри те, що під час обшуку росіяни забрали ноутбук, на серверах залишились копії відео, де були зафіксовані обличчя та автомобіль викрадачів чоловіка. Він припускає, що це були працівники ФСБ. Про те як йому вдалось вижити в Херсонському ІТТ та Олешківському СІЗО, а також про злочини, які там вчиняли росіяни, Ігор Аненков розповів документаторам ZMINA.
Ольгу Строган, домогосподарку з Чорнобаївки, росіяни тримали в катівні на базі Херсонського ІТТ, поки її чоловік Олександр не здався в обмін на свободу свободу своєї дружини. Іншу жінку – старосту села Тавільжанка під Куп'янськом Світлану Мороз – окупанти викрали та утримували, щоб змусити співпрацювати. А коли жінка виїхала з села, то забрали її чоловіка Юрія.
Під час російського вторгнення Сергій Добича служив у 56 бригаді, захищав Маріуполь. Перед полоном їхній підрозділ перебував на заводі Ілліча. Після захоплення в полон чоловіка утримували в Старому Осколі Бєлгородської області Росії, а потім етапували до Каменськ-Шахтинська Ростовської області. Під час останнього обміну, який відбувся 3 січня, Сергія повернули на батьківщину.
ZMINA поспілкувалась з сімома родинами цивільних заручників з Димерської громади. За словами дружин та матерів викрадених, більшість їхніх рідних тримали на місцевому підприємстві "Вікналенд". Так, на стіні однієї з кімнат можна й досі побачити видряпані дати та імена ув’язнених. Жінки розповіли про обставини викрадення своїх рідних та про те, де вони можуть перебувати зараз.
Від викрадених посадовців окупанти намагаються отримати інформацію про місцеве населення, списки військових, ветеранів, активістів та власників зброї. Пропонуючи місцевим чиновникам співпрацю, росіяни хочуть впливати на їхні громади та ефективно їх контролювати. А у разі відмови деяких з них ув’язнюють, катують і обвинувачують у шпигунстві чи тероризмі, щоб потім судити на території Росії.
ZMINA поспілкувалась з правозахисниками та юристами, щоб з’ясувати як передача функцій Уповноваженого трьом силовим відомствам відобразиться на цивільних, що стало підставою для таких змін та як це співвідноситься із законом "Про правий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин".
Напередодні дня Дня пам'яті загиблих захисників України ZMINA поспілкувалася з представниками громадських організацій, юристами, екологами та депутатами, щоб з'ясувати, як обирали ділянки для Національного меморіального кладовища, які застереження висловлювались в процесі і чому, зрештою, варіант у Биківні є кращим, ніж у Гатному.
ZMINA розказує історії чотирьох цивільних чоловіків, яких росіяни викрали у різних областях України, та досі не повідомляють, де їх утримують.
Про те, за що окупанти затримують жінок, в яких умовах їх утримують та як ставляться у російських в'язницях, читайте на прикладах історій директорки сільського клубу у Запорізькій області, масажистки з Мелітополя та маріупольської волонтерки, якими зі ZMINA поділились самі бранки або їхні рідні та друзі.
До видання ZMINA потрапив щоденник, написаний одним з бранців Кремля Дмитром (імʼя змінено в цілях безпеки), який він потайки вів впродовж всього терміну перебування в ув’язнені. Також ми поспілкувались з Євгеном Ямковим та В’ячеславом Завальним, які на власному досвіді дізналися про те, що собою являє сучасна російська пенітенціарна система. Зі слів колишніх полонених журналісти видання відтворили типовий день українських бранців в російській в'язниці.
Євген Ямковий розповів ZMINA про російську пенітенціарну систему, про ставлення наглядачів до ув’язнених, про побиття та знущання в Сімферопольському СІЗО №2 та обставини полону Олександра Бабича та Маріо Калатаюда
Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти прагне допомогти українським інституціям, які відповідають за ідентифікацію, проводити аналізи зразків ДНК із дотримання міжнародних стандартів. Зокрема, там готові надати потужності своє лабораторії в Гаазі.
Про тортури у СІЗО на території Запорізької області, обставини так званої депортації, а також про те, як росіяни експлуатують, а потім вбивають полонених, Юрій (ім’я змінено з міркувань безпеки) розповів виданню ZMINA.
Про початок російської окупації, волонтерську діяльність подружжя, масштабний проукраїнський мітинг, затримання Сергія та подальше утримання в полоні виданню ZMINA розповіла його дружина Олена Цигіпа.
Дівчина виїхала з окупованого міста у травні, але повернулась у серпні через бабусю, яка залишалась в Маріуполі
Незаконне позбавлення волі беззбройних цивільних є одним з найпоширеніших воєнних злочинів, які скоює Росія в Україні.
У цьому матеріали ми розповідаємо зібрані журналістами ZMINA під час польової місії історії трьох людей – двох прикордонників та одного держслужбовця. Ці випадки об’єднує одне те, що всіх цих людей викрадали, піддавали тортурам та утримували у нелюдських умовах. Двом з наших героїв пощастило вийти на волю, а третій і досі знаходиться у російській в’язниці.
Дружина Олександра Бабича Ольга розповіла, як намагається отримати хоч якісь відомості про стан чоловіка та домогтись його звільнення з полону. В цьому процесі, крім очікуваних перешкод з боку країни-окупанта, Ольга бачить також і проблемні моменти з українського боку. На що нарікають рідні жертв насильницьких зникнень, чи виправдані ці скарги і як можна щось покращити в питаннях звільнення цивільних розбиралась ZMINA.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.