Головред “Новинарні” Дмитро Лиховій мобілізувався до Збройних сил України

Засновник і головний редактор сайту “Новинарня” Дмитро Лиховій мобілізувався до Збройних сил України: він став п’ятою людиною з редакції, хто з початку повномасштабного вторгнення Росії став на захист країни на фронті.

Про це він повідомив на своїй сторінці у фейсбуку.

Дмитро Лиховій. Джерело: фейсбук-сторінка журналіста

“Я п’ята людина із середовища редакції “Новинарні” та нашої громадської організації, хто після початку повномасштабного вторгнення приєднався до ЗСУ. Буде ще шостий. Разом, вважай, половина колективу, якщо рахувати з основними фрілансерами. Така в нас “Новинарня”. Ми самі обрали цю нішу і цю тему з 2016 року – “новини України, що воює”, – написав він.

Лиховій уточнив, що складає із себе обов’язки головного редактора “Новинарні”, в.о. головного редактора буде Леся Шовкун.

“До кінця воєнного стану в “Новинарні” залишаються тільки жінки. У більшості з них або чоловіки чи батьки у війську, або вони самі фронтові й армійські репортерки, які паралельно працюють у волонтерських / ветеранських царинах. Можливо, у зв’язку з додатковими навантаженнями “Новинарня” трохи зміниться. Але наш колектив робитиме все, щоб тримати планку і за якістю, і за кількістю контенту – тексти, відео, соцмережі”, – пояснив Дмитро.

Він попросив читачів про додаткову підтримку, найперше – фінансову, оскільки робота сайту потребуватиме додаткових ресурсів.

За прикладом колег з інших видань редакція відкрила банку “Підтримка “Новинарні”, гроші з якої підуть на гонорари авторам та на платню редакторам.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/4UoJmsQuKe.

Номер картки банки в монобанку: 5375 4112 1147 1508 (Леся Шовкун).

Долучитися до фінансування роботи “Новинарні” можна також на платформах Patreon, Buymeacoffee та інших (посилання і реквізити – на сайті в розділі: https://novynarnia.com/pidtrimati-sayt/).

Також Лиховій поділився думками щодо майбутнього української армії. Далі – цитати з посту Дмитра.

“Україна зараз дуже потребує нашої допомоги. А в армії справді багато вакансій. Дуже різних. І в тилу, і на фронті, і десь посередині. Більшість із них зовсім не про героїзм. Але так, вони про вихід із зони комфорту. Виходьте потроху. Бо в коридорах і кабінетах райТЦК я зробив деякі печальні висновки, на яких можуть будуватися дуже невтішні прогнози.

Якщо не виправити ситуацію з мобілізацією, ми тупо про**емо цю війну. Не Зеленський. Не Залужний. Не чиновники. Ми – всі разом: від добровольців, які загинули в перші дні під Києвом, до ухилянтів, які пересиджують усе це по хатах або за кордоном. […]

У підрозділах ЗСУ (і тилових також) й так фактичний недобір по особовому складу – відсотків 35–40. За пів року армія стане ще менша. За рік… За рік наступ може бути вже в інший бік. Тоді тут уже точно не буде ні передвиборчих кампаній і політтехнологій (розкрутку яких я бачу у фейсбуці щодня), ні мовних срачів. Хіба вже “язикові”.

І якщо зараз більшість із вас ще вважає бажаною перемогою вихід на кордони 1991 року, то за рік – при збереженні нинішніх темпів і якості мобілізації – оптимістичним виходом із положення може стати “корейський сценарій” із фіксацією за столом переговорів поточних ліній розмежування. Або навіть ще раніше, ніж за рік. […]

У нинішніх умовах нам потрібен суспільний договір щодо мобілізації. Цей договір зафіксував би розуміння глибини загрози та її можливе подолання.

Потрібна чесна публічна розмова про реальні проблеми армії й мобілізації – як обов’язкова передумова їх вирішення.

Це означає, що потрібно прикрутити рівень пафосу державної пропаганди (так, у телемарафоні насамперед) і від гасел та аргументів “героїзму” й “неминучої перемоги” перейти до міркувань “прагматизму”, “усвідомленої потреби”, “перемоги заробленої”.

МАЄМО ПРИЙТИ ДО “ПЕРЕМОГИ ВТІЛЕНИХ РІШЕНЬ”.

Це і єдиний реєстр військовозобов’язаних.

І розв’язання оргпроблем у ТЦК, які зараз просто в стані нокдауну. І у ВЛК.

І реальна протидія корупційним схемам у ТЦК, на ВЛК, в інших структурах, де тобі за 5–10К “зелених” готові продати білий білет чи абонемент по системі “Шлях”.

І перехід до рекрутингу в ЗСУ за вакансіями, які подають військові частини, – як це зараз робить LobbyX, як роблять “Азов” і 3 ОШБр.

І відношення від частин, які мають запрацювати. Щоб, незважаючи на домовленість, рекрутованого ІТ-спеціаліста не забирали в стрільці.

І зниження вікової планки для мобілізації хоча б до 25 років, як це ухвалила Верховна Рада на пропозицію ГШ (якщо хто не в курсі – президент за пів року досі не підписав цей закон, і мобілізація так і починається лише з 28-річних). […]

Потрібне визначення терміну призову за мобілізацією – щоб люди знали, скільки їм належить прослужити до звільнення. […]

Але це все передумови до головного результату: ухиляння від мобілізації має стати для суспільства стигмою, а не нормою”.

Повністю допис головреда “Новинарні” читайте тут. 

Дмитро Лиховій – український журналіст, громадський діяч, поет. Засновник і головний редактор інтернет-видання “Новинарня”. Понад 20 років працював заступником головного редактора щоденної газети “Україна молода” (1996–2015).

У березні 2014-го як офіцер запасу вже був мобілізований до лав Збройних сил. Служив заступником командира щодо роботи з особовим складом зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 1 окремої танкової бригади (смт Гончарівське, Чернігівська область). Під час служби отримав чергове військове звання старшого лейтенанта. Демобілізований у березні 2015 року.

Активно вів громадську діяльність, а також опікувався допомогою ЗСУ.