Використання протипіхотних мін не завжди злочинне – Truth Hounds про звіт HRW

Протипіхотні міни невибіркової дії завжди становили особливу загрозу для цивільних під час збройних конфліктів. Однак з огляду на Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв, учасницями якого є обидві країни, що воюють, використання протипіхотних мін не завжди злочинне. Тож до цього виду зброї слід ставитися як до будь-якої іншої зброї невибіркової дії, яка застосовується в конфлікті.

Про це заявила правозахисна організація Truth Hounds, коментуючи доповідь Human Rights Watch про можливе масове використання українськими військовими заборонених протипіхотних мін у війні з Росією.

Фото з відкритих джерел. “Міни-метелики” або “міни-пелюстки”

У Truth Hounds нагадали, що в 1992 році низка правозахисних та гуманітарних організацій об’єдналася в Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін. Результатом багаторічної адвокаційної кампанії стало ухвалення в 1997 році Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін.

У 2005 році Україна приєдналася до цієї конвенції. Маючи у своєму арсеналі 6 мільйонів протипіхотних мін різних типів, країна зобов’язалася не виробляти нових та поступово знищити всі наявні їхні запаси.

Впродовж 17 років Україна знищила 3 мільйони протипіхотних мін. Зокрема, всі свої запаси мін типів ПМН, ПОМ-2, ПОМ-3, ПМД-6.

Відповідно до даних ООН, станом на кінець 2020 року в України залишалося ще 3 364 433 міни типів ПФМ-1 та ПФМ-1С.

“У 2016 та 2018 роках Україна зверталася до ООН щодо вироблення алгоритму реагування в разі збройної агресії щодо країни-учасниці Оттавської конвенції з боку країни, яка не є її учасницею. Очевидно, Україна хотіла зрозуміти, як діяти у випадку, коли дотримання норм конвенції становить загрозу її суверенітету та принципам, на яких засноване сучасне міжнародне право, – непорушності кордонів та територіальної цілісності держав. Однак такі механізми так і не були вироблені“, – йдеться в заяві Truth Hounds.

В організації також зазначають, що з погляду Протоколу про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв, учасницями якого є обидві країни, що воюють, використання протипіхотних мін не завжди злочинне. Кожен випадок застосування протипіхотних мін слід оцінювати з точки зору принципу пропорційності.

“Злочинним буде напад з усвідомленням того, що він призведе до заподіяння шкоди цивільним, лише в разі, якщо ця шкода буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою. Щоб зробити таку оцінку, потрібно в кожному випадку додатково зібрати дані, яку перевагу на полі бою отримала сторона, що здійснила атаку”, – додали в організації.

Отже, для оцінки подій у межах збройного конфлікту, крім прямого застосування норм міжнародного гуманітарного права, слід додатково розглядати комплекс обставин, які ці події супроводжували та чинників, що до них призвели.

Нагадаємо, що напередодні організація Human Rights Watch оприлюднила доповідь, у якій міститься інформація про документування “численних випадків”, коли ракети з протипіхотними ПФМ, так звані “міни-метелики” або “міни-пелюстки”, випускали по окупованих Росією районах поблизу російських військових об’єктів. Правозахисники закликали розслідувати такі випадки.

У відповідь на це Харківська правозахисна група та Українська Гельсінська спілка з прав людини зробили спільну заяву, у якій ідеться про те, доповідь міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch (HRW) про нібито використання українськими Збройними силами заборонених протипіхотних мін ПФМ-1 навколо Ізюма в Харківській області підживлює російську пропаганду та підриває суспільну підтримку постійної військової допомоги Україні з боку західних урядів.