“Умови не кращі, ніж на “Азовсталі”: росіяни полонили в Маріуполі 42 лікарів з військового шпиталю
Під час тимчасової окупації Маріуполя російські військові полонили 42 лікарів, серед них 19 жінок, які працювали в гарнізонному шпиталі №555.
Про це повідомляє маріупольське видання 0629.
Волонтерка Ірина Козка, яка була на зв’язку зі шпиталем від моменту його створення у 2020-му, каже, що після початку повномасштабного вторгнення військові лікарі були присутні практично у всіх лікарнях Маріуполя.
“Коли росіяни стали бомбити міські лікарні, звідти лікарі стали приходити вже до військового шпиталю. Працювали всі разом – і маріупольські лікарі, і військові. Рятували всіх, кому вдавалося дістатися до лікарні”, – пригадує жінка.
Лікарі були змушені працювати в надзвичайно складних умовах, оперуючи людей у коридорах та підвалах, коли поряд розривалися російські снаряди.
“Пам’ятаєте того хлопця з “Азовсталі”, без рук, фото якого облетіли світ? Лікарі в шпиталі, коли ампутували йому руку, думали, що хлопець не виживе. Так і казали: оперуємо, і розуміємо – не зможемо врятувати. А молодий організм впорався. Хлопець буде жити”, – розповідає Козка.
Однак 15 березня російський літак скинув на військовий шпиталь №555 авіабомбу й зруйнував його. У результаті лікарі та поранені розділилися на дві групи: одна рушила на територію МК “Азовсталь”, друга – на територію ММК ім. Ілліча.
“Вони продовжували працювати доти, доки було чим лікувати людей. Але дуже скоро все закінчилось. Я приїжджала в шпиталь і чула, як стогнуть від болю поранені, але не було ані знеболюваних, ані перев’язувального матеріалу, ані антибіотиків. Нічого! На території ММКІ закінчилася вода, їжа, ліки. На початок квітня в них уже не було іншого виходу, ніж здатися в полон”, – каже волонтерка.
Лікарі, які опинилися на металургійному комбінаті імені Ілліча, потрапили до Оленівки ще 12 квітня, де перебувають досі в жахливих умовах.
“За всіма існуючими законами, конвенціями тощо вони не мали б там бути. Але Росія плювати хотіла на всі ці закони. Вони тримають лікарів у якості військовополонених. А це означає, що їм не можна передавати посилки. Я намагалася передати через довірену особу, але нічого не вийшло. Зараз ми шукаємо можливості передати ліки, одяг у колонію. Але не має сміливців, які б допомогли. Раніше туди можна було проїжджати. І я знаю, дехто з родин змогли проїхати й передати речі. Але зараз це вже неможливо”, – розповідає про нинішню ситуацію Козка.
За словами волонтерки, у лікарів в Оленівці не тільки немає зимового одягу, харчів та води, але й окупанти не надають медичної допомоги полоненим.
“Один лікар страждає на цукровий діабет. Через відсутність інсуліну в нього стався набряк. Його доставили в Донецьк, у лікарню, трохи підлікували й знову повернули в колонію. Але інсуліну так і не дали! Взагалі, там люди не отримують медичну допомогу. Вони голодні, виснажені фізично, морально. Умови, в яких перебувають зараз ці люди, нічим не краще тих, що були на “Азовсталі”, тільки що не бомблять”, – каже Козка.
Волонтерка зверталася до Червоного Хреста, щоб допомогти полоненим лікарям, однак марно: “Я спочатку зв’язалася з українським Червоним Хрестом. Мені там відповіли, що не мають доступу на окуповану територію і я маю зв’язатися з донецьким відділенням. Я зуміла зв’язатись, але мені в Донецьку відверто сказали: нас туди не пускають, ми пройти не можемо. Я просила хоча б інсулін хворим передати, але вони й цього не змогли зробити. Єдине, що вони роблять, так це отримують від росіян списки тих, кого утримують, і повідомляють родичам. Це все”.
Козка каже, що має великі претензії щодо дій військового медичного керівництва: “У мене є до них питання: що вони зробили для того, щоб звільнити лікарів? Навіть списки полонених подавала в СБУ я, а не вони”.
Списки, про які каже волонтерка, вона отримала в самих лікарів незадовго до полону.
Нагадаємо, що полоненими вважають понад 1,5 тисячі цивільних українців, а також 2,5 тисячі військовослужбовців.