В Україні створили дорожню карту щодо антидискримінаційного законодавства: що це дає?

Наразі Україна має досить розвинене антидискримінаційне законодавство, яке частково відповідає мінімальним стандартам ЄС та іншим зобов’язанням країни за міжнародним правом. Однак досі існують певні прогалини, які стають на заваді фактичного досягнення Україною дотримання стандартів щодо заборони та захисту від дискримінації та різних її виявів, таких як мова ворожнечі та злочини на ґрунті ненависті. 

Про це йдеться в новій дорожній карті щодо антидискримінаційного законодавства. 

Фото: Depositphotos

Наразі антидискримінаційне право в Україні складається з Конституції України. Саме вона гарантує рівні права та свободи громадян, має доволі обмежений перелік захищених ознак та окремо наголошує на рівності прав жінок і чоловіків та захисті материнства в контексті права на працю.

Також визначення дискримінації і її заборона в певних сферах суспільного життя міститься в Кодексі законів про працю України, законах України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, “Про рекламу”, “Про зайнятість населення” та “Про медіа”.

Заборона нерівного поводження та дискримінаційних діянь за певними ознаками також міститься в Кримінальному кодексі України, зокрема в таких статтях:

• стаття 67 – перелік обставин, що обтяжують покарання (на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої належності);
• статті 115, 121, 122, 126, 127 та 129 – окреме визначення обтяжувальних обставин у частині другій – вчинене з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості;
• стаття 161 – порушення рівноправності громадян залежно від расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками.

Інші положення не конкретизують спеціальний мотив злочину на ґрунті ворожнечі чи нетерпимості, проте можуть використовуватися для кваліфікації окремих протиправних діянь, що дорівнюють злочинам на ґрунті ненависті (статті 178, 179, 180, 297, 298 і 442).

Існують також і інші законодавчі норми, які гарантують права окремих груп населення, як-от Закони України “Про забезпечення рівних прав та можливості жінок та чоловіків”, “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”. 

Найбільш цілісним документом, який становить основу антидискримінаційного законодавства в Україні, є Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Цей закон містить ключові елементи, які мають бути наявними для започаткування загальної рамки для захисту від дискримінації на національному рівні, і багато в чому логіка цього закону побудована на врахуванні положень директив ЄС щодо рівності.

Водночас і в цьому законі, і в Кримінальному кодексі України міститься кілька значних недоліків, що впливають на подальший розвиток антидискримінаційного права загалом. Зокрема, йдеться про питання, що стосуються мови ворожнечі та злочинів на ґрунті ненависті, а також що повʼязані з ефективністю збору даних та запобіганням цим явищам.

Зрештою творці дорожньої карти дійшли висновку, що національне право України потребує значних змін для врегулювання проблемних питань. Йдеться про розширення переліку захищених ознак і чітке законодавче закріплення визначення поняття “розумне пристосування” та напрацювання його принципів і критеріїв для окреслення меж “розумності”.

Також існує необхідність напрацювання системи збору та аналізу дезагрегованих даних про всі вияви дискримінації в різних сферах суспільного життя та проведення регулярних замірів реагування на дискримінацію та рівень упередженості в суспільстві.

Деякі необхідні зміни стосуються і Кримінального кодексу України. Так, існує потреба правової визначеності термінів “ворожнеча”, “нетерпимість” чи “ненависть” та складу окремих злочинів, вилучення відповідальності за дискримінацію, не пов’язану з крайніми формами мови ворожнечі, та запровадження адміністративної відповідальності за вияви дискримінації, не пов’язані з насильством. Крім того, є потреба запровадження окремого покарання за розпалювання ворожнечі та/чи підбурювання (мова ворожнечі) та злочини на ґрунті ненависті. 

Серед іншого правозахисники радять зарахувати питання мотиву нетерпимості до злочинів геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів шляхом гармонізації національного права з міжнародним кримінальним правом, включно з ратифікацією Римського статуту.

Тож у дорожній карті, яка необхідна для впровадження змін до національного законодавства задля погодження його зі стандартами ЄС та Ради Європи, прописано необхідні кроки та можливі ініціатори й виконавці. 

Нагадаємо, що команда громадської організації “Точка опори ЮА” разом з експертками створила чатбот “Ценеок”, який за допомогою інтерактивних історій навчить розпізнавати дискримінацію та дасть підказки її долати.