У Чехії змінять юридичне визначення зґвалтування, врахувавши принцип “Ні означає ні”
Чеський уряд схвалив пропозицію змінити визначення зґвалтування і включити у нього принцип “Ні означає ні”. Згідно з цим, незгода може бути виражена не лише вербально, але й жестами, плачем або прийняттям захисної позиції.
Про це повідомляє видання Euractiv.
Фото: Amnesty InternationalЯкщо пропозицію підтримає парламент, то кримінальна відповідальність за зґвалтування буде ґрунтуватися не на концепції зґвалтування як примусового статевого акту, а на концепції статевого акту без згоди.
Також буде враховуватись беззахисний стан потерпілої особи, коли вона не може висловити або сформувати свою волю з об’єктивної причини – через хворобу, сон, психічний розлад, сильне сп’яніння, фізичне обмеження або медичні показання.
За останні роки 16 європейських країн погодилися змінити визначення зґвалтування.
Зокрема Мальта, Хорватія, Кіпр, Греція, Іспанія, Словенія й Хорватія застосовують підхід “Так означає так”, який криміналізує поведінку, що не передбачає активної згоди іншої сторони.
Тим часом Латвія, Данія, Люксембург, Бельгія, Німеччина й Швеція застосовують підхід “Ні означає ні”, який передбачає кримінальну відповідальність за секс без згоди одного з людей.
А Франція й Австрія дотримуються визначення зґвалтування, яке базується на застосуванні насильства або погроз.
Нагадаємо, що питання згоди на секс є актуальним і в Україні, зокрема, з огляду на гучну справу, що стосується “пʼяних вечірок” у столиці.
На початку цього року ZMINA писала, що група 20-річних хлопців у Києві влаштовувала “вечірки”, куди запрошували дівчат, яким, ймовірно, підсипали снодійне з наркотичною дією в алкоголь. Після цього молодики проводили прямі ефіри, де на камеру знущалися з напівпритомних дівчат, роздягали їх, знімали на відео статеві органи та ґвалтували пальцями. Кожне відео супроводжується сміхом та коментарями із сексуальним підтекстом. Автори заявляють, що роблять такий контент, щоб “показати аморальність жінок”.
Читайте також: Українське законодавство: культура згоди чи культура зґвалтування?
