На Ніжинщині окупанти розстріляли чоловіка з інвалідністю, який відмовився обирати, кого вбити замість нього

Дата: 20 Вересня 2022
A+ A- Підписатися

Наприкінці березня 64-річний Михайло Івашко по­трапив у полон до росіян. Того дня він пішов у сусіднє село по продукти. Дорогою його схопили окупанти й доправили в катівню. Перед своїм відходом з Чернігівщини військові РФ вирішили розстріляти частину полонених. Михайла поставили перед вибором: загинути самому або ж обрати, кого застрелять замість нього. Він обрав перше. 

Про це повідомила газета “Гарт” з посиланням на місцевих жителів.

Михайло Івашко. Фото: Радіо Свобода

Чоловік мешкав у селі Погребці, що на Ніжинщині. Там у нього нікого не залишилося: батьки померли, а молодші брати вже давно розʼїхалися. Своєї сімʼї Михайло ніколи не мав, мешкав сам. 

Як розповіла продавчиня місцевого магазину Валенти­на Назаренко, у чоловіка був психоневрологічний розлад. Місцеві потурбувалися про нього та допомогли оформити пенсію з інвалідності. За ці кошти він і жив.

“За­молоду він наче й нічого був, ще нівроку. Десь відучився, потім працював у кочегарці в Києві. Та згодом недуг став даватися взнаки. Проявляв­ся в тому, що він міг нафанта­зувати собі бозна-чого. При­йде і розказує, що мав роман із Софією Ротару чи ще щось у цьому дусі. Або ж почне прибирати камінці з дороги, щоб машина не наїхала. Та­ке на нього періодично нахо­дило. Та шкоди він ніколи не робив. Навпаки, допомагав усім чим міг”, – розповіла Валентина. 

22 березня Михайло збирався піти в магазин у сусідню Лосинівку, бо в місцевому вже не було продуктів. Однак не встиг: росіяни на блокпості взяли його в полон. Як це відбулося – достемен­но ніхто не знає.

“Припуска­ють, що він зустрів їхню ко­лону. Та, скоріше за все, про­сто підійшов до військових на блокпосту і почав їм розказу­вати про все на світі. А вони, не розібравшись, закинули його в БТР і вивезли”, – пояснює продавчиня.

У Новому Бикові, куди відвезли Михайла, полонених утримували в котельні сільського клубу. Частину людей окупанти зігнали в тісний підвал, решту лишили в приміщенні котельні, де вони сиділи на стільцях і матрацах. У квітні журналісти відшукали 21-річно­го мешканця Нового Бикова Максима Дідика, який теж був у тому полоні.

“Росіяни роз­бивали об голови полоне­них скляні пляшки стріля­ли поряд з автоматів, били прикладами. На допит во­дили в бомбосховище сіль­ського клубу. Там роздягали до пояса, шукали татуюван­ня. Потім запитували, у кого з місцевих є золото, гроші, хто був записаний у тероборону, хто мисливець. Погрожували відрізати вуха”, – розповів хлопець.

За його словами, серед полонених військових було лише троє. Їх змушували наглядати за рештою. А коли 26 березня бійців ЗСУ забрали на обмін, то росій­ський командир призначив Максима наглядати за полонени­ми. 29 березня росіяни по­чали збирати свої речі.

Увечері зайшов ро­сійський командир, поціка­вився, чи все гаразд. Один з полонених – Олександр Лисак – запитав його: “Мож­на мені кави з молоком?” Той відповів: “Ну ходімо, зроблю тобі лате”. Вивів, і більше цього чоловіка не бачи­ли. А наступного ранку військовий РФ забрав ще одного з полонених – Володимира Вовка. За деякий час пролунали постріли. Після цього росіянин по­вернувся і заявив: “Мені треба чотири трупи. Два вже є. Треба ще два”.

Підійшов до Івашка, дав йому чарку горілки й запитав: “Підеш?” Той сказав, що не піде. Тоді росіянин запропонував йому вибрати ко­гось замість себе. Михайло категорично відмовився.

Окупант сказав йому, щоб добре подумав, а сам кудись вийшов. Повернувся за п’ять хвилин. Знову підій­шов до Івашка і перепитав, чи готовий він йти. Той знову відповів, що нікуди не піде. Росіянин налив йому ще чарку, Івашко випив, а тоді сказав: “Готовий!” 

“І ми ще раз почу­ли постріли. Опісля росіянин укотре прийшов до нас: “Хто піде добровольцем?” Усі мовчали. Підійшов до мене: “Обирай хто”. Я відповів, що сам піду. Він вивів мене на вулицю, поставив на колі­на і вистрелив біля вуха. Тоді сказав: “Встань! Більше так не кажи”, – додав Дідик.

Коли 31 березня росія­ни вийшли із села, то міс­цеві знайшли на кладовищі поряд з котельнею три тіла. Двох – 38-річного Воло­димира Вовка і 52-річного Олександра Лисака – лю­ди швидко впізнали, оскільки ті мешкали неподалік, у Ста­рій Басані. Третім виявився Михайло Івашко.

Як відомо, що в березні під час окупації Чернігівщини російські військові вбили Юрія Мустипана. Чоловік був коригувальником українських військових, за що посмертно нагороджений медаллю “За сприяння Збройним силам України”.

Нагадаємо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить і Центр прав людини ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

 Такими злочинами вважають:

  • умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
  • катування і нелюдське поводження;
  • зґвалтування;
  • руйнування і привласнення майна, не спричинене військовою необхідністю;
  • примус цивільних чи військовополонених служити в збройних силах РФ;
  • використання населення як “живих щитів”;
  • депортація до Росії чи на окуповані нею території;
  • викрадення і незаконні арешти цивільних;
  • взяття заручників;
  • напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
  • віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
  • використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
  • використання отруйних речовин;
  • напади на релігійні й культурні установи;
  • розграбування суспільної та особистої власності тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Якщо у вас є дані про викрадення або страти активістів, волонтерів, журналістів, представників органів місцевого самоврядування, повідомте про них нам на адресу: tp@humanrights.org.ua.

Якщо ви бажаєте пройти навчання і долучитися до команди волонтерів коаліції “Україна. П’ята ранку”, які документують воєнні злочини, заповніть онлайн-форму.

Раніше ZMINA оприлюднила перелік організацій, куди можна звернутися як по безкоштовні, так платні психологічні консультації.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter