Чи повертатиме Координаційний штаб цивільних заручників успішніше за інші структури?
У квітні цього року при Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими створили робочу групу, яка займатиметься питаннями звільнення цивільних, незаконно позбавлених особистої свободи Росією. До групи увійшли представники Офісу Омбудсмана, Коордштабу (КШ), Офісу генерального прокурора, СБУ та інших державних органів із залученням громадських організацій. Про необхідність єдиної структури, яка вирішуватиме саме питання цивільних, викрадених Росією, тривалий час говорили об’єднання родин незаконно утримуваних осіб та правозахисники. Відтак було прийняте рішення створити відповідну групу на базі КШ. Для цього потрібно було внести зміни до урядової постанови №257 “Про утворення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими”. Посадовці вносили ці зміни понад рік і зрештою таки ухвалили відповідний документ.
Водночас і після створення робочої групи при Координаційному штабі виникають питання, чи буде ця структура ефективною у звільненні цивільних. Далі спробую окреслити позитивні моменти та застереження визначення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими відповідальним за питання повернення цивільних, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії.
Позитивним насамперед є те, робочу групу все ж створено. Адже громадські організації, що захищають права незаконно утримуваних цивільних (“цивільних заручників”, як їх іноді називають), давно просили про “єдине вікно”, до якого можуть звертатися родини потерпілих з проблемами та запитаннями щодо своїх рідних. І хоча робоча група не є окремим органом, який одночасно працюватиме над питаннями соціального, правового захисту та звільненням цивільних, але тепер принаймні визначили структуру, яка передусім опікуватиметься поверненням бранців. Нею має бути Координаційний штаб при ГУР МО.
Але тут уже починаються негативні моменти й застереження. Головне застереження в тому, що цивільними і військовополоненими займатиметься один орган. Чому це є негативним? Зараз у нас, дійсно, не повертають цивільних окремо від військових. Але коли питаннями звільнення цивільних займається орган, який опікується обміном військовополоненими, зміщується акцент. Це може призвести до того, що цивільних, яких незаконно затримали на тимчасово окупованих територіях, просто викрали, обмінюватимуть разом з військовополоненими, взяття в полон і обмін яких регулюється міжнародними правовими актами, зокрема Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року. І це, по суті, розмиватиме межу в сприйнятті того, що захоплення цивільних у полон є абсолютно неправомірним діянням. І якщо їх повертатимуть разом з військовими, то їх можуть зараховувати до комбатантів. І це непокоїть.
Тобто основне застереження, що лунає від організацій, які працюють з тематикою цивільних утримуваних осіб, полягає в тому, що КШ може не пріоритезувати цивільних. З іншого боку, важливо було б відділити питання повернення цивільних від військових. Це дозволило б розширити коло іноземних країн, які б долучилися до створення механізмів звільнення цивільних.
По-перше, тому, що дуже багато військових у полоні, яких потрібно обмінювати. А по-друге, громадські організації та Офіс Омбудсмана також свідчать, що звільняти цивільних, як військових, не виходить. Росія цього не хоче, і потрібно шукати нові інструменти. Втім, якщо ми хочемо залучити, наприклад, дипломатичний інструмент у питанні звільнення цивільних, то це мають робити дипломати, а не КШ, який курується ГУР і входить до Міністерства оборони. І тут не варто забувати, що цивільні заручники – це люди, які постраждали від воєнних злочинів, а не військові, яких захопили в полон під час бойових дій.
Інше застереження стосується того, як тепер вестиметься облік цивільних заручників. Тобто виходить так, що Координаційний штаб тепер матиме інформаційну систему з питань поводження з військовополоненими, до якої вноситиметься інформація про незаконно утримуваних цивільних осіб. Тобто КШ обліковуватиме цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії. Але водночас подібну базу має Мінреінтеграції, яке теж веде реєстр осіб, чия свобода була обмежена внаслідок збройної агресії проти України. Як ці бази будуть співвідноситися? Незрозуміло.
Мене бентежить той факт, що буде дві бази про одних і тих самих “цивільних заручників”. І що ми робитимемо, коли людина в одній базі буде, а в іншій – ні. Бо комісія при Мінреінтеграції, наприклад, не змогла встановити факт позбавлення цивільної особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. А потім людина, можливо, піде до суду встановлювати факт полону, оскільки вона є в базі даних КШ.
Я погоджуюсь із ідеєю, що в нашій країні хтось має знати повну інформацію про цивільних заручників. Тому що це не може бути Національне інформаційне бюро (НІБ) та Мінреінтеграції. У НІБ подані від людей заяви про зникнення їхніх рідних перевіряють правоохоронці, спеціальні служби, до яких вони звертаються. НІБ зі зрозумілих причин самостійно перевірок та встановлення того факту, що цивільну особу захоплено на тимчасово окупованій території, не робить. Відповідно до даних Мінреінтеграції, протягом 2023 року було встановлено факт позбавлення особистої свободи 763 цивільних осіб. Якою є загальна кількість звернень і яким є відсоток відмов – невідомо.
Проте інформація про цивільних утриманих, щодо яких комісія при Мінреінтеграції не встановила факту позбавлення волі, може міститися в інформаційній системі КШ. Родичі таких незаконно утриманих осіб отримають доступ до особистого кабінету і принаймні знатимуть, де перебуває їхня справа. Я бачу в цьому позитив.
Водночас якщо говорити про всі реєстри в Україні, які наразі обліковують незаконно утриманих цивільних, то їх чотири: реєстр НІБ, Єдиний реєстр осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (Мінреінтеграції), Реєстр зниклих безвісти за особливих обставин (МВС) та нова інформаційна система КШ (ГУР МО). Тобто теоретично можна чотири рази облікувати одну людину, яка захоплена та незаконно утримується окупаційною армією. Державі важливо визначитися, як ці реєстри, інформаційні системи й бази даних розмежовувати.
2 квітня 2024 року RD4U (Реєстр збитків для України) офіційно відкрив процес подання заяв про відшкодування збитків, втрат або шкоди, завданих російською агресією проти України. Судячи з правил реєстру, особи, позбавлені свободи, зможуть у майбутньому також звертатися до нього та претендувати на компенсацію шкоди. Проте виникає питання: чи вважатиметься інформація в системі КШ певним підтвердженням факту позбавлення особи свободи у зв’язку зі збройною агресією проти України? Чи облік вестиметься для внутрішнього використання КШ та підтримки зв’язку з родичами незаконно утриманих цивільних? Як ці дві бази будуть співвідноситись, має бути чітко визначено.
Родини цивільних заручників чекали довго на визначення уповноваженого органу за повернення їхніх рідних. Попри певні застереження важливо підтримувати роботу нової групи при КШ для того, щоб забезпечити належну комунікацію з родинами та активно сприяти поверненню цивільних, незаконно утримуваних на тимчасово окупованій території України та на території РФ.
Альона Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA
