У Кримінальному кодексі все ще є радянська стаття, яка дозволяє переслідувати “неугодних” в’язнів – правозахисники

Дата: 19 Травня 2016
A+ A- Підписатися

Правозахисники вимагають вилучити із Кримінального кодексу ст. 391, яка дозволяє збільшувати строк покарання в’язням за незначні порушення.

Депутатам необхідно ухвалити відповідний законопроект №2708, наголошують вони.

Відповідно до статті, “злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання, – карається позбавленням волі на строк до трьох років”.

Експерти наголошують: вона дає широкий простір для зловживань та свавілля адміністрацій колоній.

“Ця норма була запроваджена до старого Кримінального кодексу УРСР (ст. 183-3) у 1983 році, тобто в період андроповщини. І що дивно, уявляєте, її текст з того часу не зазнав жодних змін”, – наголошує Олег Левицький, адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень за 2010-2015 роки назбиралося понад 500 вироків за цією статтею. З них – лише три виправдувальні.

Наприклад, один ув’язнений отримав 1 рік за те, що «спав не на своєму місці», інший – 2 роки за «антисанітарний стан приліжкової тумбочки», ще один – 3 роки за відмову виконати команду “Підйом” і т.д.

За такі порушення адміністрації зазвичай накладають адекватне стягнення – догана, позачергове прибирання тощо.

“Але вважати такі проступки достатніми для того, щоб дії засудженого кваліфікувати як кримінальний злочин, за який можна призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, – абсурд!”, – вважає голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик.

“Монітори громадських організацій під час візитів без попереджень у місця позбавлення волі мали контакти, у тому числі на умовах анонімності, з особами, що відбувають покарання. У багатьох випадках, коли засуджені скаржилися на порушення їхніх прав з боку персоналу, в подальшому вони переслідувалися у порядку ст. 391 як злісні порушники режиму”, – розповідає Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи.

Засуджений Володимир Бордун у 2011 році публічно заявляв про катування з боку персоналу Олексіївської виправної колонії №25. Попри те, що Харківська правозахисна група в 2012 році просила пенітенціарну службу не відправляти Бордуна у колонію №25, наголошуючи на реальній загрозі його життю та здоров’ю, він був відправлений саме туди. Бордун розповідає, що під час відбування покарання за 75 днів до закінчення строку він поскаржився у структури ООН на катування з боку адміністрації. Після цього йому дали додатково 3 роки за ст. 391.

Колишні ув’язнені наголошують: ця стаття існує виключно для переслідування тих, хто заявляє про свої права. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: