Журналісти знайшли українського політв’язня Литвинова, засудженого в Росії, в колонії Харкова
Засуджений у Росії за сфабрикованими звинуваченнями в розбої український політв’язень Сергій Литвинов уже майже пів року відбуває покарання в Диканівській колонії №12 у Харкові.
Про ситуацію розповіли журналісти Громадського, які знайшли чоловіка в установі.
Сергій Литвинов – уродженець села Комишне Луганської області. Його затримали російські силовики під час лікування в Ростові-на-Дону ще у 2014 році. Литвинова звинуватили в тому, що він у складі українського батальйону “Дніпро-1” “убивав мирних мешканців у селах Луганщини” та просили для нього 25 років в’язниці. Адвокат політв’язня зміг домогтися зміни статті, адже люди, яких нібито вбивав у складі батальйону Литвинов, ніколи не існували. Згодом виявилось, що й батальйон “Дніпро-1” ніколи не воював у Луганській області.
Під час судового розгляду чоловік розповідав про тортури з боку російських силовиків, а в червні 2016-го, як зазначають журналісти Громадського, Литвинов навіть передав через адвоката заяву з вимогою від Росії офіційних вибачень за незаконне кримінальне переслідування. І Генпрокуратура РФ вибачилася перед засудженим українцем.
До колонії в Харкові українець, як він сам розповів, потрапив п’ять місяців тому:
“Я сам не розумію, що тут роблю, мене депортували на батьківщину з Магадана. У Магадані в суді мені сказали, що Україна погодилась, аби я відбував термін удома, але Україна не могла такого сказати. Привезли мене в Старобільськ у СІЗО, засідання Біловодський суд (районний суд у луганській області. – Ред.) проводив без мене, і суд уже мене відправив сюди у виправну колонію“.
Наразі Литвинов уже написав прохання про помилування до Володимира Зеленського. Керівництво колонії підтвердило, що документи вже скерували до Києва. Зі свого боку заступник міністра юстиції Сергій Пєтухов, який відповідає за екстрадицію, підтвердив Громадському, що йому відомо про цю ситуацію, але відправив журналістів за офіційним коментарем до пресслужби міністерства.
Наостанок у розмові з Громадським Литвинов зауважив, що телефонує з колонії раз на тиждень рідним, але вони не можуть приїхати до нього з передачами через фінансову скруту:
“Мені потрібна і їжа, і одяг, і взуття, і сигарети, засоби гігієни, білизна, ви ж передасте це туди, в Київ?”
