За чотири роки правозахисники зафіксували на Донбасі понад 4,5 тисячі випадків зникнення людей безвісти
Із 2014 по 2018 роки правозахисники зафіксували на Донбасі 4 649 випадків зникнень безвісти, переважно в боях на сході України.
Про це під час презентації “Насильницькі зникнення та зникнення безвісти під час збройного конфлікту на сході України у 2014–2018 роках” розповіли правозахисники з Харківської правозахисної групи.
Найбільша кількість зникнень сталася під час активної фази воєнного конфлікту у 2014–2015 роках. Серед зниклих 3 135 чоловіків, 645 жінок, 239 дітей, а стать 630 осіб не було можливості визначити через брак інформації. Щоб отримати інформацію про зниклих безвісти, правозахисники аналізували заяви про зникнення, які подавали люди до Національної поліції (починаючи з 2014 року таких подали 8 400), численні інформаційні запити до органів влади, а також інформацію, зібрану під час моніторингових поїздок до населених пунктів уздовж лінії розмежування.
Як зауважив директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, на сьогодні знайти вдалося 3 484 особи, проте доля ще 1 165 невідома.
“Йдеться тільки про дані, задокументовані нашою організацією і внесені до нашої бази даних, тобто тут треба вживати слово “щонайменше”, – наголосив він.
Фіксували правозахисники й факти насильницьких зникнень людей на Донбасі; серед усіх випадків зникнення цивільних осіб, які внесено до бази даних ХПГ, такими можна вважати 621 випадок. Жертви насильницького зникнення, як пояснюють правозахисники, були позбавлені захисту закону після затримання і не мали жодного зв’язку зі своїми рідними.
“Наша база даних містить інформацію про 983 випадки зникнення цивільних осіб та 843 випадки зникнення членів законних збройних формувань у 2014 році, у 2015 році – 361 цивільного і 216 військових, у 2016 році – 178 цивільних і 19 військових, у 2017 і 2018 роках та в першій половині 2019 року нами було зафіксовано та внесено до бази даних зникнення 40 цивільних осіб та 22 військових“, – розповідає Захаров.
Подібні зникнення трактують як злочин проти людяності згідно зі статтею 7 частини 1 пункту “і” Римського статуту Міжнародного кримінального суду, а тому на підставі цих даних правозахисники підготували подання до МКС.
Як відомо, ще в липні 2018 року Верховна Рада проголосувала за Закон “Про статут осіб, зниклих безвісти”, врахувавши в документі побажання правозахисників. В Україні особа набуває статусу зниклої безвісти з моменту подання заяви про факт її зникнення та її розшук, а підставою для цього є лише рішення суду. Парламентарі вирішили, що набуття відповідного статусу не зменшує обсягу цивільної правоздатності такої особи, за нею зберігаються місце роботи та посада. Водночас за зниклою безвісти особою, яка була уповноважена на виконання функцій держави, зберігаються також і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування. Також особам, які зникли безвісти під час проходження військової служби внаслідок збройного конфлікту або воєнних дій, надаються гарантії, передбачені, зокрема, Законом “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Ще одним важливим пунктом закону був рядок про створення при Кабміні спеціальної комісії з питань осіб, зниклих безвісти, яка мала стати постійним консультативно-дорадчим органом і забезпечувати координацію діяльності держорганів, уповноважених на облік і розшук таких людей, зокрема в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей. Про неї в серпні минулого року розповідала Уповноважена президента України з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій та Луганській областях Ірина Геращенко. До складу комісії мали увійти представники Нацполіції, СБУ, ГПУ, Міноборони, Міжнародного комітету Червоного Хреста та Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини. Делегували двох своїх членів до комісії й від комітету з прав людини.
Проте у квітні поточного року стало відомо, що Кабмін не виконує закон.
