Безпека і свобода в інтернеті: Як спецслужби та медіаспільнота дають поради один одному

Дата: 03 Серпня 2017 Автор: Сергій Кочмарський
A+ A- Підписатися

Події останніх місяців в українському медіапросторі були бурхливими: блокування російських сайтів, обшуки у провайдерів, арешти адмінів спільнот у соцмережах, вірус Pety.А… Державні органи апелюють інтересами національної безпеки, а бізнес, журналісти та правозахисники б’ють в набат щодо наступу на права громадян та неготовність спецслужб адекватно реагувати на сучасні кібер-загрози.

Останні місяці представники СБУ, Міноборони та Мінінформполітики проводили робочі зустрічі з ІT- та медіаспільнотою — дискутували, яким чином реагувати на сучасні виклики в інформаційному просторі і як налагодити здорову комунікацію між держструктурами та суспільством. Використовуючи, в тому числі, іноземний досвід США, Ізраїлю та Естонії. І є перші результати: із цих дискусій народився посібник “Рекомендації з інформаційної безпеки під час конфлікту”, підготовлений ГО “Інтерньюз-Україна”.

Його цікаво читати. По-перше, в ньому викладений погляд держави на свободу в інтернеті, і не лише абстрактний, а по цілком конкретним питанням. По-друге, він містить низку корисних порад по безпеці для інтернет-користувачів, підготовлених як медіаспільнотою, так і спецслужбами. По-третє — висвітлює проблеми, над якими потрібно працювати. Розглянемо найголовніші з них. 

 

ПРОБЛЕМИ ТА ЗАГРОЗИ: З ЧИМ ПОГОДЖУЮТЬСЯ МЕДІАСПІЛЬНОТА І СПЕЦСЛУЖБИ?

1. Державні установи — досі під загрозою кібератак, працівники міністерств і банків продовжують використовувати російські поштові сервіси, соцмережі та програмне забезпечення. 

2. Медіа належать олігархам, які дбають не про інтереси держави і громадянського суспільства, а про власні. Те ж саме стосується й інтернет-провайдерів, вони керуються бізнес-розрахунком. Результат — маніпуляції із заголовками у ЗМІ та соцмережах, останні ж просто переповнені замовними дописами, тролями та ботами.

3. В органах влади тривають розмови про можливість досудового блокування сайтів. До слова, це не подобається багатьом і в самих міністерствах, всередині яких йдуть суперечки із цього питання. Цього не можна допустити, і вже зараз необхідно скоординованою публічною та медіаактивністю дискредитувати саму можливість такої ідеї. Регуляція українського сегменту інтернету в умовах воєнного конфлікту ставить багато питань щодо наступу на громадянські права. Проте на такі заходи йде багато західних держав, і треба вивчати їх досвід і розуміти, як не перейти межу.

“Держава, яка в попередні роки намагалася регулювати інтернет та інформаційний простір, зараз все більше пропонує рішення, які можуть бути недосконалими з точки зору громадянського суспільства, для того, щоб посилити безпеку країни. І ця дихотомія “безпека — свобода слова” є найбільш дискутованою в останні місяці. Ці рішення дуже часто опускають елемент консультування з громадянським суспільством. Відповідно, наш досвід взаємодії з органами влади ми вважаємо доволі ефективним, оскільки ми чуємо один одного і частина обговорень лягли в основу наших рекомендацій”, — зазначає Віталій Мороз, керівник проекту “Інтернет-свобода” та програм нових медіа Інтерньюз-Україна.

 ЩО РЕКОМЕНДУЄ МЕДІАСПІЛЬНОТА СПЕЦСЛУЖБАМ

1. Швидкість реакції. Прес-службам держорганів треба роз’яснювати свої рішення та діяти на випередження, інакше в суспільстві породжується нерозуміння, інтернет і ТБ заповнюють чутки і фейки, народ нервує. Правдива інформація чи спростування, подані з затримкою на кілька годин, можуть охопити в рази менше людей, ніж створена на початку розголосу неповна чи неточна новина. Для працівників в органах потрібно придумати систему заохочень та покарань аж до звільнення за повільну реакцію і слабке роз’яснення позиції.

2. Правила для офіційних сторінок у соцмережах. Користувачі часто тегають у фейсбуці і твіттері міністерства й відомства, але ті працюють за старою звичкою — користуються телефонною гарячою лінією та електронною поштою. А на запити в соцмережах відповідають рідко і ситуативно. Тому треба прописати і ухвалити загальні правила, тактику і стратегію комунікації у соціальних мережах (Social Media Policy).

3. Запровадити чат-боти на екаунтах у соцмережах, в найближчі 2 роки. Це зменшить навантаження на модераторів, відсіє нерелевантні запитання, дозволить згенерувати автоматичну відповідь з довідковою інформацією на запитання користувача. Згодом ці дані можна легко опрацювати.

4. YouTube-канал для іноземних журналістів. Для кращого поширення відеоконтенту Міністерству оборони слід змінити ліцензію YouTube-каналу із “класичної” Copyright на Creative Commons для публічного використання. Тоді журналісти іноземних агенцій охочіше братимуть ці відео для своїх сюжетів про події в Україні.

5. Створювати інформаційні пам’ятки. Треба взагалі детальніше роз’яснювати державну інформаційну політику (особливо щодо окупованих територій). Наприклад, про “різновиди відповідальності за порушення в мережі кримінального законодавства” або “способи перевірки невірогідної інформації в онлайні”. Робити пам’ятки варто з легкою інфографікою, яку просто ставити на сайти та поширювати у соцмережах.

“Цей посібник є дуже якісним прикладом співпраці держави і громадянського суспільства. Рекомендації є реальними до виконання, будемо їх просувати в інші органи державної влади”, — коментує поради держсекретар Міністерства інформполітики Артем Біденко.

 ЩО РЕКОМЕНДУЮТЬ СПЕЦСЛУЖБИ ІНТЕРНЕТ-СПІЛЬНОТІ?

1. Перевіряти поширювану інформацію. Щоб не плодити фейки — перевіряти її хоча б у двох джерелах. Також — писати з огляду на законодавство. Ніяких антиконституційних закликів і антиукраїнського контенту, варто пам’ятати, що дії закону поширюються на всі висловлювання в інтернеті. Особливо це стосується адміністраторів груп і сторінок у соцмережах.

2. Ігнорувати тролів. Виявляти правопорушників. З тролями безглуздо вступати в суперечку, як і з опонентом, який закликає до антизаконних дій та дозволяє собі відповідні висловлювання. Краще зробити скриншот сторінки і повідомити в Службу безпеки за безплатним номером 0 800 501 482, або на електронну скриньку callcenter@ssu.gov.ua (принаймні поки вони не налагодили комунікацію в соцмережах).

3. Бути відповідальними провайдерами. За поширення незаконної інформації несе відповідальність не лише автор, а й власник інтернет-ресурсу — за співучасть. Тому в їх же інтересах видаляти повідомлення із закликом до повалення влади. Варто бути уважними і провайдерам в зоні АТО, їх частоти можуть використовувати — були випадки. І, звичайно, блокувати заборонені сайти і робити власний відбір з урахуванням вимог чинного законодавства.

“Коли ми оцінюємо ризики цифрової безпеки, то враховуємо ймовірність настання негативної ситуації та наслідки. На передовій наслідки та ризики є непорівняно більшими, ніж в інших сферах. Тут мова йде про життя і здоров’я людей, а не, до прикладу, про погіршення функціонування сайтів. Потрібно працювати як з окремими людьми, так і на рівні організацій. Потрібна система управління ризиками цифрової безпеки і перегляду цих ризиків, яка має працювати безперервно”, — вказує експерт з кібербезпеки Микола Костинян.

У посібнику містяться також інші практичні поради з інформаційної безпеки: якими користуватись антивірусами, як правильно налаштувати паролі, які додаткові заходи безпеки необхідні в зоні АТО — ці рекомендації актуальні як для працівників держорганів, журналістів і правозахисників, так і для пересічних інтернет-користувачів.

ПЕРЕГЛЯНУТИ ПОСІБНИК можна ТУТ

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter