“Шукали коня, а побили геїв”: за напад на хлопців у Гідропарку гомофоби отримали сім та вісім років тюрми

Дата: 26 Січня 2019 Автор: Микола Мирний
A+ A- Підписатися

Дніпровський райсуд Києва засудив до восьми та семи років позбавлення волі нападників, які 19 березня 2017 року побили та пограбували геїв. Слідчі інкримінували розбій та не визнали злочин таким, що стався на ґрунті ненависті. 

Як ідеться в рішенні суду, яке є в розпорядженні Центру інформації про права людини, троє чоловіків напали на двох геїв неподалік кінного театру “Скіф” у Гідропарку. Повідомляється, що 21 річний Едуард Бруєв ударив постраждалого І. Д. у ліве око. Після того як він упав на землю на коліно, нападник декілька разів ударив його в голову. Через це чоловік упав на землю обличчям донизу і дістав від Едуарда Бруєва п’ять ударів ногами та дерев’яною палицею в тулуб та кінцівки. Унаслідок ушкоджень І. Д. знепритомнів щонайменше на 5 хвилин.

У цей час раніше засуджений за крадіжку 22-річний Святослав Ладченко та засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту 29-річний Микола Аргат побили Є. М.

Унаслідок нападу І. Д. дістав ушкодження легкої тяжкості, а Є. М. – середньої. І. Д. наголосив у суді, що після нападу в нього погіршився зір. Захист І. Д. у коментарі Центру інформації про права людини розповів, що молодик після події поїхав додому і не дочекався медиків, які б відразу зафіксували ушкодження. Згідно з медичною документацією, Є. М. отримав, зокрема, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та перелом медіальної стінки правої очниці. 

Нападники зірвали із шиї у Є. М. золотий ланцюжок із хрестиком, викрали годинник, каблучку та навушники. Загальна вартість пограбованих речей – 5712 гривень.
 
В І. Д. поцупили мобільний телефон, гаманець і туристичний ніж. Його загальна сума матеріальної шкоди – 2651 гривень.
 
Усі троє засуджених заперечували в суді свою провину.
 
Під час судового засідання Святослав Ладченко розповів, що він та його колеги шукали в Гідропарку коня, який зник зі стайні. Він заявив, що оборонявся, бо І. Д. рухався до нього, тримаючи в руках ніж і розмахуючи ним. 

Едуард Бруєв розповів, що коли зустрів І. Д. та Є. М., то запитав у них, чи не бачили вони коня. На що ті, за його словами, відповіли лайкою. Після цього він ударив Є. М. і розпочалася бійка. Бруєв твердить, що знайшов на землі клатч-барсетку і передав її Святославу Ладченку, бо мусив їхати у справах.

Громадянка В. Скаченко підтвердила свідчення обвинувачених про лайку і погрози ножем. Але суд назвав її свідчення необ’єктивними та нещирими. Під час допиту на судовому засіданні вона наполягала, що бачила подію з відстані в 100 метрів, хоча на запитання адвоката постраждалого відповіла, що добре бачить на відстані 5–6 метрів. Водночас жінка повідомила, що має інвалідність.
 
Суддя Сергій Федосєєв
Окрім цього, у своєму вироку суддя Сергій Федосєєв звертає увагу, що вона плуталась у відповіді на запитання, як опинилась у суді. Спочатку В. Скаченко сказала, що її привела адвокатка на прохання матері одного з обвинувачених, а потім начебто залишила свій номер телефону в стайні. Свідок також не змогла пояснити причину, чому вона не звернулася до поліції після побаченої бійки.
І. Д. розповів суду, що разом із М. Є. прогулювались у Гідропарку. Водночас вони трималися за руки й цілувались. У суді він свідчив, що, заваливши М. Є. на землю, Святослав Ладченко та Микола Аргат сіли на нього, щоб розжати його руку і зняти каблучку.
“Бруєв звернувся з нецензурною лайкою, ображаючи їх честь, гідність, акцентуючи на їх нетрадиційній сексуальній орієнтації. Після цього він вдарив І. Д. кулаком у груди, від чого той впав на Бруєва. До Є. М. підійшли Аргат та Ладченко та нанесли йому удари кулаками по голові та в груди. Кожен приблизно по десять ударів. Потім до нього підійшов Бруєв і також наніс йому близько десяти ударів кулаками. І. Д. приблизно за хвилину підвівся, і в цей час Бруєв взяв гіляку та наніс удар І. Д. по спині. Після того чи Аргат, чи Ладченко збив Є. М. з ніг. Удари наносили ногами по всім частинам тіла, в тому числі по спині. Хто бив, потерпілий не бачив, бо прикривав обличчя руками”, – переповідає суд у своєму вироку свідчення Є. М.
 
Відразу після нападу постраждалі зателефонували в поліцію з мобільного телефону Є. М., який зловмисники не взяли. 
 
Патрульний поліцейський М. Семенченко розповів, що, отримавши з планшета повідомлення про подію, він та його напарник побачили на Венеційському мосту схожих за прикметами чоловіків. Окрім перелічених викрадених речей, поліція знайшла у викраденому портмоне паспорт одного з потерпілих. У своїх свідченнях поліцейський вказував, що під час затримання Едуард Бруєв коліном намагався скинути з моста каблучку. 
 
 
Експерт правозахисного центру “Наш світ” Олександр Зінченков у коментарі Центру інформації про права людини повідомив, що в суді обвинувачені відмовилися від гомофобного мотиву нападу, але висловлювали його під час досудового слідства.  
 
“Коли в суді обвинуваченим дали адвоката, вони відмовилися від гомофобного мотиву. Натомість казали, що сутичка відбувалася через взаємну неприязнь, хоча до цього вони не були знайомі”, – коментує правозахисник. 
 
“У справі є відеозапис затримання, на якому один із підсудних казав, що бачили, як вони обіймались, цілувались, і вирішили провчити”, – додала адвокатка потерпілих Тетяна Бордуніс.  
 
Рішення в цій справі суд виніс 15 січня 2019 року
У суді прокурор просив для трьох обвинувачених дев’ять років позбавлення волі. Визнавши їх винними в порушенні ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу (“Розбій”), суд засудив Святослава Ладченка та Едуарда Бруєва до восьми років ув’язнення з конфіскацією майна. Водночас суддя застосував так званий “закон Надії Савченко”, за яким один день попереднього ув’язнення засуджених із 29 березня 2017 року обчислюється як два дні позбавлення волі. 
 
Миколу Аргата засудили на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна. До нього також застосували “закон Надії Савченко”. 
 
Суд задовольнив цивільний позов постраждалих. Кожен із засуджених, окрім матеріальної шкоди, сплатить І. Д. та Є. М. компенсацію за моральну шкоду у 20 тисяч гривень. 
 
Захист постраждалих обурений тим, що слідчі передали в суд справу виключно за статтею “Розбій”, проігнорувавши злочин на ґрунті ненависті. Через те, що слідчий не дослідив гомофобний мотив злочину і нападникам не інкримінували ст. 161 Кримінального кодексу, захист постраждалих оскаржуватиме вирок в апеляційній інстанції.  
 
Тетяна Бордуніс розповіла Центру інформації про права людини, що спочатку справу розслідували в Дніпровському райвідділку, але тамтешня слідча неправильно кваліфікувала злочин.
 
Правозахисниця Тетяна Бордуніс

“Слідча переконувала мене, що вони напали на хлопців, щоб забрати їхні речі. Але з нею і досі не погоджусь. У кримінальному праві буває комбінований умисел. Один мотив перейшов в інший. Тобто людина йде на злочин з одним наміром, а потім вирішить і зробить навіть не те, що й планувала. Я переконана, що першочерговий мотив – приниження на ґрунті сексуальної орієнтації”, – розповідає адвокатка.   

 
Тетяна Бордуніс написала нову заяву про злочин і домоглася через суд, щоб правоохоронці порушили нове провадження за ст. 161 Кримінального кодексу. 
 
Провадження передали в Головне управління Нацполіції Києва, коли Олександр Зінченков публічно розповів про недолік слідства під час заходу ОБСЄ за участю керівництва Нацполіції. Однак це також не допомогло. 
 
Тетяна Бордуніс нарікає, що слідчий Дніпровського управління Нацполіції Ростислав Поспєєв переховувався від неї і не проводив жодних слідчих дій. 
 
“Він такий хитрий лис! Призначає мені зустріч, а потім телефоном вибачається, твердить, що на слідчих діях. Я, маючи великий досвід роботи, навіть повірила в його добрі наміри. І так він мене водив за ніс аж поки справу за статтею про розбій передали в суд. Стало зрозуміло, що він буде тягнути зі справою, аж допоки вирок не набере законної сили”, – розповідає правозахисниця.  
 
Захист постраждалих пояснює, що за новим Кримінальним процесуальним кодексом суддя першої інстанції не може вийти за межі кваліфікації слідчими злочину, але новий злочин можуть кваліфікувати апеляційна та касаційна інстанції.  
 
За словами Бордуніс, якщо наступні дві інстанції проігнорують гомофобний мотив нападу, це дасть підстави твердити в Європейському суді з прав людини про вияв у цих справах необ’єктивності, ба навіть гомофобії. За її словами, якщо ці інстанції визнають злочин на ґрунті ненависті, то засуджені можуть отримати додатково до півтора року ув’язнення. 
Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: